Які
звернення дитина краще чує
Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує
батьківських прохань чи вказівок. Це може бути пов'язане з проблемою відносин
між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог
і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки,
коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь
обов'язки.
- Позитивно формулюйте звернення до дитини.
Кажіть дитині що робити, замість того, щоб вказувати,
чого не робити. Наприклад, замість: «Не дряпайся по меблям», треба сказати:
«Злізь зі столу».
- Не поєднуйте в одному проханні чи вказівці декілька.
Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання
чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату»,
скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття в шафу».
- Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.
Замініть такі висловлення як «Будь гарним» чи «Роби
правильно», більш точними, такими як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за
стіл».
- Звертайтеся до дитини спокійно.
Діти повинні навчитися реагувати на нормальний тон
голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.
- Говоріть чемно і з повагою.
Прохання і вказівки повинні бути чіткими і
ясними, в них не повинно бути неповаги до дитини. Дуже допомагає слово «будь
ласка».
- Прохання і вказівки повинні бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.
Важливо, щоб прохання і вказівки збігалися з фізичними
і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе зав‘язати самостійно
шнурки, а п‘ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане
акуратною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить в неї ще не
має навичок. Її треба спочатку навчити цьому, а потім вже вимагати допомоги у
прибиранні дому.
- Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.
Прямі команди повинні використовуватись тільки тоді,
коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації,
коли хтось поранився, потрібно щось дуже терміново зробити.
- Використовуйте вибір, коли це можливо.
Пропонуйте дитині, якщо є
можливість, вибирати, що одягти – сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок,
як провести час.
- Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте.
Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між
проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у
дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.
- Хваліть!
Не забувайте похвалити і подякувати дитину за
зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину, і вона виконує наше
прохання, ми обов'язково говоримо їй «спасибі».
Немає коментарів:
Дописати коментар