Блог Марченко Ірини

УКРАЇНА

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ

ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7

СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОБОТА З БАТЬКАМИ

(на допомогу вчителям початкових класів)

Упорядники:

Шевченко Ірина Миколаївна,

Марченко Ірина Геннадіївна

учителі початкових класів

СЗШ №7, м. Світловодська,

Рецензент:

Шумейко Юлія Миколаївна,

методист управління освіти

2015

Друкується за рішенням науково-методичної ради методичного кабінету управління освіти виконкому Світловодської міської ради

Протокол № 5 від 30 жовтня 2015 р.

Відповідальна за випуск Дурова О.В.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ 1. ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ…………………………..4

1.1. Батьківські збори…………………………………………………..5

1.1.1. Положення про батьківські збори…………………………5

1.1.2. Орієнтовні теми для батьківських зборів…………………8

1.1.3. Матеріали для проведення батьківських зборів…………..9

- 1 клас………………………………………………..9

- 2 клас………………………………………………18

- 3 клас………………………………………………28

- 4клас……………………………………………….53

1.2. Індивідуальні форми роботи з батьками.…………………………75

1.2.1. Орієнтовні матеріали для індивідуальних бесід з батьками…..77

- Як розвинути відповідальність у дитини?...................... 77

- Чому дитина не хоче вчити уроки?..................................78

- Як прищепити малюкові любов до читання?..................79

- Що робити, якщо дитина вкрала?.....................................80

- Чи може Інтернет зашкодити дитині?..............................82

- Чому дитина боїться школи?.............................................84

- Гіперактивна дитина (поради лікарів)…………………..85

- Дитяча брехня: причини і вирішення проблеми………..88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………92

ДОДАТКИ……………………………………………………………….94

ВСТУП

У Законі України "Про освіту" говориться, що "Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього вибору народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями».

Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння. Соціальне, сімейне і шкільне виховання повинно здійснюватися у нерозривній єдності.

Робота з батьками, опора на родинні традиції набуває сьогодні нового педагогічного змісту та особливої актуальності.На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. Останнім часом з тих чи інших причин школа і сім'я перебувають у стадії конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у такому вихованні власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів.У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають у вихованні дітей.

Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що призводить до проявів аморальної поведінки.

Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.

Однак і шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише тоді, коли обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів - батьків і педагога - вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного.

Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною.

Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив сім’ї на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

В. Сухомлинський вважав, що сім'я — «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів.Тому питання роботи з батьками є актуальним на сьогоднішній день.

І РОЗДІЛ. ФОРМИ РОБОТИ З Б

1.1.БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

1.1.1. Положення про батьківські збори

1. Мета проведення батьківських зборів

1.1. Повідомлення інформації, необхідної для роботи з дітьми.

1.2. Інформування, інструктаж батьків про зміни або введення нових організаційних моментів у режим функціонування школи.

1.3. Знайомство батьків із аналітичними матеріалами.

1.4. Консультування батьків із питань навчання та виховання учнів.

1.5. Обговорення надзвичайних випадків, складних або конфліктних ситуацій.

1.6. Прийняття рішень, які вимагають обліку думок батьків із різноманітних питань шкільного життя.

1.7. Творчі звіти дитячого і педагогічного колективів перед батьками.

2. Правила проведення зборів.

2.1. Класний керівник зобов'язаний всебічно продумати і підготувати до зборів необхідну інформацію і документи.

2.2. Кожні збори мають свій «сценарій», програму, рекомендації, поради, настанови.

2.3. Головним методом проведення зборів є діалог.

2.4. Батьків запрошують на збори і повідомляють про порядок денний не пізніше, ніж за 4 дні до проведення зборів.

2.5. Дирекція школи повинна бути проінформована про дату і порядок денний не пізніше, ні, за 4 дні до проведення зборів.

2.6. Учителі-предметники повинні бути присутні на зборах за запрошенням класного керівника.

2.7. Класний керівник повинен сформулювати мету запрошення на збори вчителів-предметників.

2.8. . Класний керівник вирішує організаційні питання напередодні зборі в (місце зберігання верхнього одягу, організація зустрічі, підготовка кабінету).

2.9. Класний керівник інформує директора про підсумки батьківських зборів, про питання і проблеми, які були підняті батьками на зборах, наступного дня після проведення зборів.

3. Принципи проведення батьківських зборів

3.1. Батьківські збори — не просто форма зв'язку сім'ї і школи, це місце одержання важливої педагогічної інформації, трибуна пропаганди кращого досвіду роботи та стосунків із дітьми.

3.2. Батьки на зборах повинні відчути повагу до себе, бути впевненими в тому, що безтактних розмов не буде.

3.3. У школі і сім'ї одні проблеми та турботи — це проблеми дітей і турбота про дітей. Завдання зустрічі батьків і вчителів — шукати шляхи їхнього розв'язання.

3.4. Нічого, крім розчарування, не викликають у батьків збори, де їм доповідають, які в них погані діти, і не радять, як їм допомогти.

3.5. Результативними є ті збори, де виникає розуміння, коли на запитання даються відповіді, ведеться дискусія.

4. Види та форми проведення зборів

4.1. Види батьківських зборів:

- загальні (класні) збори проводяться 4 рази на рік;

- диференційовані (спеціально запрошується група батьків);

- збори, періодичність яких визначається класним керівником.

4.2. Форми проведення зборів:

- традиційні;

- нетрадиційні.

Структура проведення традиційних батьківських зборів

1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель (психолог).

2. Обмін думками.

3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.

4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.

5. Різне.

Нетрадиційні форми проведення батьківських зборів

1. Дерево родоводу (зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки).

2. У родинному колі (анкетування батьків, зустрічі з лікарями, психологом, юристами).

3. Родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей).

4. Дискусійний клуб (обговорення проблем виховання школярів).

5. Клуб «Родинні традиції».

6. Аукціон ідей родинної педагогіки.

7. «Батьківський ринг».

8. Азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощів виховання дітей в неповних сім'ях; виступи лікарів, юристів, психологів, надання індивідуальної допомоги).

9. Вечори запитань та відповідей.

10. Родинні свята.

1.1.2.ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

1-й клас

- Педагогічні консультації для батьків «Ваша дитина – школяр», «Мотиви учіння

молодших школярів».

- Бесіда «Про роль особистого прикладу в сім’ї», « Телевізор в житті сім’ї і

першокласника».

- Практикум для батьків: «Формування постави», «Вплив фізичних вправ на

здоров’я», «Робота з підвищення розумової та фізичної активності дитини».

- Батьківський «круглий стіл» на тему «Виховання любові до праці».

- Консультація психолога « Дитячі страхи», «Емоції позитивні та негативні».

2-й клас

- Батьківські збори-лекції: «Роль батьків в організації навчальної діяльності дітей», «Виховання чуйності та доброти».

- Збори-рольова гра «Стосунки між батьками та їхня роль у формуванні особистості

молодшого школяра».

- Консультація психолога «Агресивні діти: причини, наслідки».

- Практикум для батьків: «Покарання й заохочення в родинні».

3-й клас

- Педагогічні практикуми: «Вчимо і виховуємо», «Трудове виховання сім’ї», «Матусина школа».

- Тестування: «Чи добрі ви батьки?», «Справи сім’ї – мої справи».

- Проблемні мости: «Батьки і діти – одвічне коло», «Поговори зі мною, мамо».

- Батьківські збори-лекції: «Співпраця школи і сім’ї», «Хороші сімейні традиції –

запорука морального здоров’я дитини», «Чи варті ви своєї обдарованої дитини?»

- Круглий стіл «Що заважає бути дітям вихованими?»

- Консультації психолога: «Спілкування і його роль у житті людини», «Роль уяви в загальному й естетичному розвитку дитини».

- Родинне свято «Ми і наші таланти».

4-й клас

- Батьківські збори-лекції: «Дбайте про культуру поведінки дитини»,«Василь

Сухомлинський про виховання дитини в сім’ї», «Громадянин формується з

дитинства», «Всі діти – здібні».

- Педагогічний практикум « Вплив особистого авторитету батьків на формування

морально-ціннісних взаємин з дітьми».

- Консультація психолога та зустріч з фахівцем «Фізіологічне дорослішання і його

вплив на поведінкові реакції дитини».

1.1.3. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

1 КЛАС

ПЕРШІ ЗБОРИ. ЗНАЙОМСТВО З БАТЬКАМИ УЧНІВ-ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Педагоги зустрічаються з батьками першокласників перед початком навчального року. Доречніше за все проводити таку зустріч-збори наприкінці серпня. Учитель використовує перші збори для того, щоби познайомитися з батьками, налаштувати родину на необхідність спілкування зі школою, педагогами, створити оптимістичний настрой на навчальну діяльність, зняти страх родини перед школою.

Задачі зборів:

1. Познайомити батьків із педагогами, школою, адміністрацією, службами школи й один з одним.

2. Допомогти родині підготуватись до навчання дитини в першому класі.

Питання для обговорення:

- Де батькам можна одержати консультацію з питань виховання дитини?

- За якими законами повинно йти виховання в родині?

- Що цікавого є в окремо взятій родині - традиції та звичаї (обмін досвідом)?

План проведення зборів (орієнтовний)

I. Знайомство з директором школи та шкільною адміністрацією.

II. Представлення педагога, який буде працювати з класом.

III. Екскурсія шкільною будівлею.

IV. Міні-лекція «Закони виховання в родині. Якими їм бути?».

V. Анкетування батьків із теми зборів.

VI. Самопредставлення - візитна картка родини.

VII. Батьківський тренінг «Дитина у дзеркалі батьків».

Хід зборів-зустрічі

Збори проводяться в тому класі, де будуть проходити заняття дітей. Клас святково оформлений (можна розмістити на стенді побажання, творчі роботи учнів, які закінчили початкову школу). На дошці фотографії випускників, які учились у педагога, який набирає клас.

І. Вступне слово директора школи (як варіант).

Шановні татусі й мами, дідусі та бабусі, усі дорослі, які прийшли на першу зустріч зі школою, поріг якої переступлять у вересні ваші малята!

Сьогодні ми оголошуємо вас і себе членами однієї великої команди корабля за назвою «Школа». Наше плавання починається сьогодні, а закінчиться через дванадцять років. Ці роки ми будемо разом, а поки наш корабель буде плисти океаном знань, ми будемо переживати шторми та бурі, смутки та радості. Хочеться, щоб це плавання було цікавим, радісним і значущим у житті кожної дитини та кожної родини.

Як навчитись переборювати труднощі, як навчити падати, набиваючи якнайменше шишок, де одержати консультацію, що вичерпує відповідь на нерозв'язне запитання - про все це можна довідатись у кабінеті заступника директора з початкової школи.

II. Виступ заступника директора з початкової школи

Виступ повинен містити інформацію про традиції та звичаї початкової школи, про вимоги до учнів. Необхідно познайомити батьків зі статутом школи, вручити кожній родині візитну картку школи, указати дні консультацій заступника директора з початкової школи, представити вчителів початкових класів, які будуть працювати з конкретним класом.

III. Самопрезентація вчителя

Учитель проводить самопрепрезентації (як варіант):

- Розповідь про себе, про вибір професії педагога.

- Розповідь про своїх учнів-випускників, про плани на майбутнє в роботі з новим

класом.

IV. Самопрезентація родин

Дуже цікаво проходить на батьківських зборах-зустрічі самопрезентації родин. Це свого роду візитна картка родини. Бажано записати на магнітофон виступи батьків, які розповідають про себе на зборах. Така робота дозволить відразу визначити особливості родин, ступінь їхньої відкритості, систему сімейних цінностей і взаємин. Класному керівнику буде важливо проаналізувати міні-розповіді про родину.

План самопрезентації родини

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Вік батьків, день народження родини.

3. Інтереси, захоплення родини.

4. Традиції та звичаї родини.

5. Девіз родини.

Можна записати девізи родин на листі ватману, що кріпиться на дошці у класі. Цей матеріал можна буде успішно використовувати в роботі з учнями.

V. Екскурсія шкільною будівлею

Після самопрезентації батьків, педагогів і встановлення теплої атмосфери проводиться екскурсія по школі. Дуже важливо показати батькам кабінет психологічної служби, познайомити з розкладом його роботи, запропонувати записати телефон довіри психологічної служби.

VI. Поради батькам

Наприкінці зустрічі кожна родина одержує наказ у вигляді сувою, в якому записані закони виховання дитини в родині. Батькам дається можливість прочитати закони та поставити запитання вчителеві.

VII. Анкетування батьків

Проводиться наприкінці зборів із позначеної теми. (Додаток А)

Можна зробити загальну фотографію на пам'ять про перший «шкільний» день батьків.

ДРУГІ ЗБОРИ. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ШКОЛІ

Форма проведення: «круглий стіл».

Задачі зборів:

1. Познайомити батьківський колектив із можливими проблемами адаптації дітей у перший рік навчання.

2. Розробити рекомендації для створення системи комфортних взаємин із першокласником.

Питання для обговорення:

- Фізіологічні труднощі адаптації першокласників у школі.

- Психологічні труднощі адаптації першокласників у школі.

- Система взаємин дітей у класі.

Хід зборів

I. Обговорення першого шкільного дня дитини

Батьки діляться враженнями один з одним і вчителями: з яким настроєм дитина прийшла додому, як її поздоровляли члени родини, які подарунки вона одержала.

II. Батьківський практикум-гра «Кошик почуттів»

Це може виглядати приблизно так.

Слово педагога:

- Шановні мами й татусі! У мене в руках кошик, на дні якого знаходяться найрізноманітніші почуття, позитивні й негативні, котрі може відчути людина. Після того як ваша дитина переступила шкільний поріг, у вашій душі, у вашому серці міцно оселились почуття й емоції, що заповнили все ваше існування. Опустіть руку в кошик і візьміть «почуття», що найбільше переповняє вас уже тривалий період часу, назвіть його.

Батьки називають почуття, що їх переповняють, які вони болісно переживають.

Таке завдання дозволяє акцентувати увагу на важливості події, виявити проблеми та труднощі, що виникають у родинах, та обговорити ці проблеми в ході розгляду теми зборів.

ІІІ.Фізіологічні умови адаптації дитини до школи (обговорення питання)

Ознайомлення педагога та лікаря з проблемами здоров'я дитини. Зміна режиму дня дитини в порівнянні з дитячим садком. Необхідність чергування ігор з навчальною діяльністю дитини. Спостереження батьків за правильною позою під час виконання домашніх занять (попередження короткозорості, викривлення хребта). Організація правильного харчування дитини. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності (створення вдома спортивного куточка). Виховання в дітях самостійності та відповідальності як головних якостей збереження власного здоров'я.

ІV. Психологічні труднощі адаптації дитини до школи

Під час обговорення даної проблеми необхідно звернути увагу на такі важливі умови психологічної комфортності в житті першокласника:

- створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;

- роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);

- формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;

- обов'язкове знайомство з дітьми її класу та можливість їхнього спілкування після школи;

- неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);

- виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;

- урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;

- надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;

- не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;

- розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.

V. Взаємини однокласників

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

- Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.

- Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.

- Не бийся без причини.

- Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.

- Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

- Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не

проси.

-Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на

вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про до-

брі результати, вони обов'язково в тебе будуть.

- Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.

- Намагайся бути акуратним.

- Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

- Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

Дуже добре, якщо батьки помістять ці правила у кімнаті чи в робочому куточку своєї дитини на видному місці. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй удається виконати, а які - ні і чому. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

ТРЕТІ ЗБОРИ. ТЕЛЕВІЗОР У ЖИТТІ РОДИНИ ТА ПЕРШОКЛАСНИКА

Задачі зборів:

1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.

2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

Питання для обговорення:

- Роль телебачення в житті дитини.

- Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

- Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

- Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

- Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною?

Хід зборів

I. Вступне слово вчителя (варіант).

Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

Трохи статистики:

- Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.

- Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.

- 50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.

- 25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.

- 38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:

- Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?

- Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?

- Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?

- Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання та аналіз анкетування батьків. (Додаток Б)

III. Дискусія

- Далі можлива дискусія з питань:

- Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?

- Що дає дитині телевізор? Чи є в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

(Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.)

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам:

1) Разом із дітьми визначати телепередачі для перегляду дорослими та дітьми на наступний тиждень.

2) Обговорювати улюблені телепередачі дорослих і дітей після перегляду.

3) Вислуховувати думки дітей із приводу дорослих передач і висловлювати свої думки з приводу дитячих.

4) Телевізор не повинен бути значущою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.

5) Необхідно зрозуміти, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, убивств, звикає до них і навіть може відчувати від таких епізодів задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малятами.

V. Батькам на замітку

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ - «ПЕРЕГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ...»

Форма проведення: усний журнал.

Усний журнал - це аркуші ватману, складені у вигляді великої книги, перевитої стрічкою. Кожний аркуш - сторінка життя класу за рік.

На цих зборах хочеться зупинитись особливо. Тут підбивається підсумок роботи учнів, чого вони навчаються за рік. Зустріч повинна бути урочистою, цікавою, незвичайною. Збори проводяться разом з учнями.

Хід зборів

I. Огляд сторінок усного журналу

Сторінка перша. «Наше життя на уроках» (фрагменти уроків).

Сторінка друга. «Наші перерви» (фізкультпауза, ігри тощо).

Сторінка третя. «Наше життя після уроків» (найбільш яскраві моменти заходів,

проведених у класі за рік).

Сторінка четверта. «Наша творчість» (огляд творчості учнів: читання віршів,

пісень, гурткова діяльність).

Сторінка п'ята. «Ми і наші батьки» (нагородження батьків за роботу у класі).

Медаль - дитяча долонька, розмальована й розписана дітьми.

Сторінка шоста. «Наші плани на літо» (кожний учень одержує на літо завдання, яке він повинен виконати для всього класу).

II. Підсумки роботи батьків і учнів за рік

З повідомленням виступає класний керівник, представник від батьківського комітету. Наприкінці зборів учні разом з батьками та вчителями фотографуються. Вручаються фотографії, зроблені раніше на інших зборах і заходах класу.

2 КЛАС

ПЕРШІ ЗБОРИ. ЕМОЦІЇ ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ

Форма проведення: сімейна рада.

Задачі зборів:

1. Ознайомитися із самооцінкою учнів класу.

2. Визначити причини переваги негативних чи позитивних емоцій в учнів.

Хід зборів

I. Вступне слово педагога (варіант).

- Шановні мами й тата! У нас сьогодні батьківські збори, які ми проводимо у формі сімейної ради. Сімейна рада збирається тоді, коли справа не терпить зволікань і вимагає всебічного аналізу. Перш ніж ми перейдемо до ради за оголошеною проблемою, послухайте, будь ласка, магнітофонний запис відповідей дітей на запитання: який я? (Наприклад, я - добрий, красивий, розумний і т. д.).

Після прослуховування запису батьки повинні відповісти на запитання про мотиви вибору дитиною прикметників, що позначають позитивні та негативні якості. Відбувається обмін думками.

Сьогодні ми поговоримо про людські емоції. Мені хотілося звернути вашу увагу на ті емоції, що стимулюють розвиток неврозів, руйнують здоров'я дитини. Це емоції руйнування - гнів, злість, агресія та емоції страждання - біль, страх, образа. Спостерігаючи за дітьми, доводиться констатувати, що емоції страждання, руйнування їм ближче, ніж емоції радості й добра.

II. Батьківський тренінг

Наведіть приклади ситуацій із вашого життя, з життя родини або ситуацій, що спостерігаються, пов'язані з негативними та позитивними емоціями.

Чи можете ви сказати, що у відповідях дітей на магнітофонній стрічці ви почули відзвуки негативних емоцій? (На думку психологів, позитивні емоції з'являються в людини тоді, коли її люблять, розуміють, визнають, приймають, а негативні - при незадоволенні потреб.) Як формувати позитивні емоції? Із чого починати?

Перед вами лежать аркуші паперу. Запишіть на них висловлювання, заборонені у спілкуванні з дитиною у вашій родині, а також висловлювання, що рекомендуються й бажані.

Висновок. При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:

- Я тисячу разів казав тобі, що...

- Скільки разів треба повторювати...

- Про що ти тільки думаєш...

- Невже тобі важко запам'ятати, що...

- Ти стаєш...

- Ти такий же, як...

- Відчепись, ніколи мені...

- Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні...

При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:

- Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.).

- Як добре, що в мене є ти.

- Ти в мене молодець.

- Я тебе дуже люблю.

- Як ти добре це зробив, навчи й мене.

- Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.

- Якби не ти, я б ніколи з цим не справився.

Постарайтесь використовувати перераховані бажані висловлювання якнайчастіше.

III. Рекомендації батькам:

1) Безумовно приймайте свою дитину.

2) Активно слухайте її переживання, думки.

3) Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки.

4) Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу.

5) Допомагайте, коли просить.

6) Підтримуйте та відзначайте її успіхи.

7) Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.

8) Вирішуйте конфлікти мирно.

9) Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.

10) Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.

IV. Домашнє завдання батькам: напишіть листа своїй дитині, який їй варто розкрити у випускному класі школи.

ДРУГІ ЗБОРИ. АГРЕСИВНІ ДІТИ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Форма проведення: круглий стіл.
Задачі зборів:
1. Обговорити з батьками причини дитячої агресії, її вплив на поведінку дитини.
2. Формувати у батьків культуру розуміння проблеми дитячої агресії та шляхи її подолання.
Хід зборів

I. Вступне слово класного керівника:

Шановні мами і тата. Тема нашої нової зустрічі серйозна і складна. Це тема прояви нашими дітьми жорстокості та агресії. Вік прояву агресії явно помолодшав. Агресію проявляють не тільки підлітки і дорослі, але і діти. З чим це пов'язано? Як боротися з проявом дитячої агресії? І як ми, дорослі, можемо допомогти дітям подолати її. На ці та інші питання ми спробуємо відповісти.

II. Виступ шкільного психолога: Що таке агресія?
1. Визначення поняття «агресія» і його характерні риси.

Агресія - це поведінка, що заподіює шкоду предмету або предметам, людині чи групі людей. Агресія може проявлятися фізично (бійки), та вербально

( порушення прав іншої людини без фізичного втручання).

У психології розрізняють два види агресії: інструментальну і ворожу.
Інструментальна агресія - проявляється людиною для досягнення певної мети. Вона дуже часто виражається у маленьких дітей (я хочу забрати іграшку, предмет). У старших, тобто у наших з вами дітей, більше виявляється ворожа агресія, спрямована на те, щоб заподіяти людині біль. Дуже часто агресію плутають з наполегливістю, напористістю. Рівень агресивності дітей змінюється в залежності від ситуації в більшій чи меншій мірі, але іноді агресивність приймає стійкі форми. Причин для такої поведінки багато: становище дитини в колективі, ставлення до нього однолітків, взаємини з учителями. Стійка агресивність деяких дітей виявляється в тому, що вони інакше, ніж інші розуміють іноді поведінку оточуючих, інтерпретуючи її як ворожу.

До агресії більш схильні хлопчики. Вона входить у чоловічий стереотип, культивується в родині і в засобах масової інформації. Дуже частою причиною дитячої агресії є сімейна ситуація. Агресивна поведінка членів сім'ї в повсякденних життєвих ситуаціях: крики, лайка, хамство, приниження одне одного, взаємні докори і образи. Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякденному житті у кілька разів частіше там, де агресію дорослих вона бачила щодня, і агресія стала нормою її життя.

Непослідовність батьків у навчанні дітей правилам і нормам поведінки негативно впливає на формування морального стрижня поведінки: сьогодні батькам зручно говорити одне, і вони нав'язують цю лінію поведінки дітям, завтра їм зручно говорити інше, що знову нав'язується дітям. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти батьків та інших людей.

У вихованні можна виділити дві пари важливих ознак, які позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності: розташування і неприйняття.

Чим характеризується і як впливає на подолання агресивності розташування? Сім'я допомагає дитині:
- подолати труднощі;
- використовує у своєму арсеналі вміння слухати дитину;
- включає в спілкування тепло, добре слово, ласкавий погляд.

Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресію. Воно характеризується байдужістю, усуненням від спілкування, нетерпимістю і владністю, ворожістю до факту існування дитини. Неприйняття дитини призводить до прояву такого захворювання, як дитячий госпіталізм. Що це таке? Самотність, відсутність бажання спілкуватися з рідними людьми, відсутність у сім'ї традицій, звичаїв, законів.

Величезне значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією. Дуже значимо для людини покарання, якщо:
- воно слідує негайно за проступком;
- пояснено дитині;
- воно суворе, але не жорстоке;
- воно оцінює дії дитини, а не людські якості. Караючи дитину, батько або мати

виявляють терпіння, спокій і витримку.
III. Аналіз анкетування. (Анкети батьки та діти заповнюють заздалегідь)

(Додаток В)

ІV. Виступ класного керівника:

Аналіз анкет показує, що причини прояву дитячої агресії в першу чергу пов'язані з сім'єю. Постійні сварки батьків, фізичне насильство батьків по відношенню один до одного, грубість і хамство щоденного спілкування, приниження, сарказм і іронія, бажання постійно бачити один в одному погане і підкреслювати - це щоденна школа агресії, в якій дитина формується і отримує уроки майстерності в прояві агресії.

Одним з головних умов запобігання агресивної поведінки дітей є вимогливість батьків по відношенню до себе і по відношенню до власної дитини. Вимогливий по відношенню до себе батько ніколи не дозволить вимагати від дитини те, що їм самим в його дитину не закладено. Вимогливий до себе батько здатний аналізувати методи свого виховання і коригувати їх з урахуванням ситуації, що складається. Однак батьки повинні пам'ятати, що вимогливість - це не тиранія. Тиранія породжує тиранію. Вимогливість повинна бути розумною і доброзичливою. Дуже часто дитяча агресивність пов'язана саме з тим, що батьки виявляють нічим не обґрунтовані і безглузді вимоги, абсолютно не виявляючи при цьому дружелюбності і підтримки. Не слід поступатися примхам і робити поблажки без потреби.

Вимогливість по відношенню до дитини повинна бути розумною. Проявляючи вимогливість, необхідно рахуватися з обставинами, з фізичним і душевним станом дитини.

Вимогливість виправдана тоді, коли перед дитиною висуваються посильні завдання і надається посильна допомога у їх вирішенні, інакше вона просто позбавлена сенсу. Навіть сама справедлива і нескладна вимога, якщо вона не пояснена і виражена в деспотичній формі, викличе опір будь-якої дитини, навіть самої поступливої. Різниця тільки в тому, що довірлива дитина буде висловлювати протест приховано, а дитина не дуже поступлива буде висловлювати її відкрито. Вимоги до молодших школярів краще висловлювати в цікавій ігровій формі. У своїх методах виховання, пред'явлення вимогливості до дитини батьки повинні бути послідовні і єдині. Як тільки в сім'ї поселяються таємниці один від одного, йде недовіра батьків один до одного у вихованні дитини, це дасть можливість дитині лавірувати між батьками, шантажувати їх, брехати їм. Якщо це вдається тривалий час, а потім накладається заборона, то, як правило, результат - прояв агресивності з боку дитини.

V. Презентація виставки малюнків учнів на тему «Мої почуття та емоції»
( До батьківських зборів діти готують виставку малюнків «Дивуюся, злюся, боюся, хвалюся і радію»)

VІ. Підведення підсумків.
- Наша зустріч добігає кінця. Дуже хочеться, щоб вона виявилася для вас корисною, змусила замислитися.
Ось декілька порад:
- Вчіться чути своїх дітей.
- Намагайтеся робити так, щоб тільки ви, батьки, знімали їх емоційне напруження.
- Не забороняйте дітям виражати негативні емоції.
- Умійте прийняти і любити їх такими, які вони є.
Агресивність дитини проявляється якщо:
- дитину б'ють;
- над дитиною знущаються;
- над дитиною зло жартують;
- дитину змушують відчувати почуття незаслуженого сорому;
- батьки свідомо брешуть;

- батьки п'ють і влаштовують бешкети;
- батьки виховують дитину подвійною мораллю;
- батьки невибагливі і неавторитетні для своєї дитини;
- батьки не вміють любити однаково своїх дітей;
- батьки дитині не довіряють;
- батьки налаштовують дитину один проти одного;
- батьки не спілкуються зі своєю дитиною;
- вхід в будинок закритий для друзів дитини;
- батьки виявляють до дитини дріб'язкову опіку та піклування;
- батьки живуть своїм життям, дитина відчуває, що його не люблять.

Для подолання дитячої агресії в педагогічному арсеналі батьки повинні мати: увагу, співчуття, терпіння, вимогливість, чесність, довіру, розуміння, почуття гумору, відповідальність, такт.
ТРЕТІ ЗБОРИ. ЯК ВИХОВАТИ У ДИТИНИ ЛЮБОВ ДО ЧИТАННЯ

Задачі зборів:

1.Довести батькам про значення уміння читати для успішного навчання дитини по всіх предметах.

2. Дати рекомендаціі батькам по вдосконаленню техніки читання та розвитку читацького інтересу у дітей.

Хід зборів

І. Виступ класного керівника, аналіз анкет батьків (Додаток Г)

Шановні батьки! Загально відомо, що для успішного навчання дитини по всіх предметах необхідно уміти добре читати, мати інтерес до книги. Інколи дитині важко розв’язати задачу тому, що вона не уміє її правильно прочитати. Грамотне письмо також пов’язане з навичками читання.

Часто чуєш, що вдома багато книжок, а дитина не дивиться на них.Дехто думає, що варто лише купити книгу, як вона відразу ж сподобається дитині. З боку батьків потрібна велика увага до читання молодшого школяра, керівництво його читанням. Треба навчити дітей любити сам процес читання.

Помилково думати, що будь-яке читання корисне, що за читанням дітей повинні стежити вчитель і бібліотекар. Лише спільні зусилля всіх разом можуть вплинути на правильний розвиток дитячого читання.

Для кожного дитячого віку існують рекомендаційні списки літератури « Що читати дітям». Вони є в кожній бібліотеці. Батьки повинні стежити, щоб до рук дітей потрапляли книги, призначені для їх віку. Треба слідкувати за тим, щоб тематика книг була різноманітна: казки, оповідання про тварин і рослин, пригоди, про школу, музику, мистецтво. Треба враховувати і індивідуальні інтереси

дітей. Якщо дитину особливо цікавить життя рослин, тварин,нові машини, мандрівки, слід добирати книги, із яких вона могла б отримати нові і цікаві відомості. Особливо треба звернути увагу на розвиток інтересу до науково- популярної літератури.

ІІ. Круглий стіл. Обговорювання з батьками різних ситуацій

Ситуація 1.

Володя любить книжки. Він подовгу тримає їх у руках, роздивляється малюнки.Але сам читати не любить. Він просить татка почитати. Тато бере книгу, читає главу і відкладає книжку: «Читай сам». Володі цікаво знати, що буде далі.Та самому читати важко, не все розуміє. Просить бабусю, маму або старшу сестру почитати. Іноді хтось пожаліє його і читає. І так повторюється майже щодня. Володя не любить читати самостійно тому, що сам процес читання для нього важкий. Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей необхідністю?

( У цій справі дуже корисні ігри, в процесі яких навчання читанню йде невимушено і весело. Велику роль відіграють вечори сімейного читання.)

Ситуація 2.

Мати розповідає, що укладаючи десятирічну дівчинку спати, завжди читає їй декілька сторінок із книжки. Так заведено, і дівчинка цілий день чекає цієї хвилини. Чи згодні ви з тим, що такій великій дівчинці треба читати вголос? Чим керується мама, читаючи дитині вголос? Що дає така традиція?

Ситуація 3.

У нашій сім’ї ми часто даруємо дітям книги. Обов’язково підписуємо їх: «Сергійкові - в перший день навчання. Нехай воно буде для тебе радісним і бажаним», «Наталочці - в день народження від бабусі і дідуся». Такі книги-подарунки передаються із покоління в покоління. Що дає така традиція? Чи вважаєте ви, що дітям треба обов’язково дарувати книги?

Навчившись читати, дитина відкриває для себе світ літератури. Інколи діти не люблять читати тому, що їх перші книжки були нудними. Книги повинні бути із яскравими малюнками, цікавою фабулою і невеликі за змістом. Щоб дитина полюбила читати, дуже важливо створити її власну домашню бібліотечку. Своя бібліотечка, поличка для книг, можливість обмінюватися книгами із товаришами - все це викликає інтерес до книги. Сімейна традиція зберігати улюблені дитячі книжки виховує дбайливе ставлення до книг . Привчати дітей читати книги треба з обкладинки і титульного аркуша , на яких написано прізвище автора, художника, видавництво і рік видання. Для дітей молодшого шкільного віку велике виховне значення має розгляд ілюстрацій в книзі.Вони допомагають дитині зрозуміти і запам’ятати прочитане. Дуже добре, коли дитина розповідає про прочитане. Тим вона розвиває свою мову, виробляється уміння виділити головне. Тривалість читання - не більше 45 хвилин, із тим щоб читання не втомило дітей, не притупило інтересу до книги.

ІІІ. Підсумки зборів.

Треба зазначити: досвід свідчить, що учні, які погано читають, приречені на неуспішність у середніх і старших класах, де учбовий матеріал збільшується. В процесі читання удосконалюється оперативна пам’ять і стійкість уваги, від яких залежить розумова працездатність.

Поради батькам

1. Якщо є бажання і можливість займатися з дитиною, нехай вона прийде до школи , уміючи читати. У 4-5 років легше навчитися, ніж в 7-8.

2. Терпляче допомагайте дитині, якщо у неї недостатня швидкість читання.

3. Дитина, яку вчили примусово, неохоче користується цим своїм умінням.

4. Більше грайте з дітьми, влаштовуйте літературні вікторини.

5. Розповідайте дітям казки. Це заспокоює їх.

6. Частіше влаштовуйте сімейні читання. Дітям, що виросли, читати вголос ще цікавіше, ніж маленьким.

7. Читайте самі, нехай дитина бачить, що батьки вільний час проводять не лише біля телевізора.

8. Візьміть до уваги, що вік від 7 до 16 років- це проміжок життєвого шляху, коли людина або набуває потреби в читанні і реалізує її протягом життя, або упускає цю можливість.

9. Не завжди відповідайте на запитання дитини, краще порадьте їй пошукати відповіді в книгах самостійно.

10. Збирайте дома різні словники: тлумачний, орфографічний, енциклопедичний тощо. Виховуйте в дитині звичку звертатися до словників і працювати із ними.

11. Купуйте дітям хороші книжки. Звертайте увагу на те, що син або дочка читає.

12. Разом із дитиною створіть для неї таку бібліотеку, щоб у ній були різні книги.

13. Разом купуйте, читайте, ремонтуйте книги, обговорюйте прочитане.

14. Обов’язково запишіть дитину в бібліотеку. Час від часу ходіть туди разом з нею.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ. «ПЕРЕГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ...»

Питання для обговорення:

1.Підсумки навчально-виховного процесу в 2 класі.

2.Тестування батьків «Які ви батьки?»

3.Результати діагностування дітей:

-визначення міри концентрації уваги;

-розвиток логічного мислення учнів.

4.Презентація.

5.Підсумки роботи батьків учнів за рік.

Хід зборів

1.Підсумки навчально-виховного процесу в 2 класі

Вчитель розповідає батькам про досягнення дітей на кінець навчального року, про поведінку та старанність учнів,про важливу роль сім’ї в процесі навчання та виховання дитини.

2.Тестування батьків «Які ви батьки?» (Додаток Д )

Вчитель розповідає, яку важливу роль відіграє вміння дитини концентрувати свою увагу для кращого засвоєння матеріалу уроку, а розвиток логічного мислення сприяє вмінню дітей розв’язувати приклади та задачі.

3.Презентація «Перегортаючи сторінки…»

Презентація слайдів

Сторінка перша. «Наше життя на уроках» (фрагменти уроків).

Сторінка друга. «Наші перерви» (фізкультпаузи, ігри тощо).

Сторінка третя. «Наше життя після уроків» (найбільш яскраві моменти заходів, проведених у класі за рік).

Сторінка четверта. «Ми і наші батьки» (нагородження батьків за активну участь у житті класного колективу).

Медаль - дитяча долонька, розмальована й розписана дітьми.

4.Підсумки роботи батьків учнів за рік

З повідомленням виступає класний керівник, представник від батьківського комітету.

3 КЛАС

ПЕРШІ ЗБОРИ. ВИКОНУЄМО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Задачі зборів:

1. З’ясувати уявлення батьків про організацію навчальної роботи дітей вдома.
2. Ознайомити батьків із гігієнічними вимогами до підготовки та виконання домашніх завдань.
3. Надати рекомендації батькам щодо того, як формувати у дітей навички самоконтролю, вміння працювати самостійно .
Хід зборів
І. Виступне слово класовода. Гра «Ваша думка».
Навчання в школі, виконання домашніх завдань — справа серйозна Трапляється, що третьокласник завантажений не менше, ніж дорослий. Тому наше завдання — привчити дитину працювати правильно, не шкодячи здоров’ю, оскільки навчання — це головна праця школяра .

Роздаються картки, на яких записані речення, які батьки повинні продовжити. Використовуються такі картки:
— Наша дитина виконує домашнє завдання…
— Наша дитина має спеціальне місце, де вона…
— Самостійно впорається із завданнями…
— Виконує з труднощами…
— Ми надаємо допомогу дитині у виконанні домашніх завдань. Ця допомога полягає у…
— Коли дитина виконує домашні завдання, ми…
— Якщо дитина виконала завдання неохайно…

— Наша дитина починає виконання домашніх завдань із…
ІІ . Знайомство батьків із відповідями анкети, яку заповнюють учні

   ( Додаток Е)
ІІІ. Повідомлення класовода
            Якщо ми замислимося над тим, як правильно організувати навчальну роботу вдома, то помітимо, що це подвійне завдання. З одного боку потрібно допомогти дитині знайти правильний розпорядок роботи, виділити місце для занять, визначити найсприятливішу послідовність виконання завдань, а з іншого боку, виховати у неї стійку звичку братися за виконання завдань усупереч бажанню погуляти або погратися з друзями, сформувати вміння швидко залучатися до роботи, виконувати її, не відволікаючись, і в належному темпі .
          Іноді батьки зауважують: «Мій син (моя донька) виконує уроки по 3–4 го-
дини. Такий (така) старанний (старанна). Такий (така) працьовитий (працьовита). От би ця старанність збереглася на всі подальші роки навчання».
          Та потрібно проаналізувати, як саме такий учень виконує завдання. Адже
сидіти за столом не означає працювати. Може виявитись, що у нього відсутній потрібний запис у щоденнику і необхідно телефонувати другові, щоб дізнатися, що задано; або з’ясовується, що немає на місці необхідного підручника; або замучила спрага і потрібно сходити попити; або хочеться дослухатися до розмови дорослих у сусідній кімнаті; або…; або…; врешті-решт, з’ясовується, що з трьох годин, проведених за столом, на виконання завдань учень витратив 1 год 30 хв, скільки, власне, й передбачається для виконання домашніх завдань третьокласниками .
Що можна порадити батькам, якщо їхня дитина не може «всидіти», виконуючи домашні завдання? Велике значення в організації навчальної роботи відіграє розпорядок дня. Дослідження підтверджують той факт, що у молодших школярів, які мають високу успішність, є чітко встановлений час для виконання домашніх завдань, і вони завжди його дотримуються. І, навпаки, серед учнів із низьким рівнем навчальних досягнень багато хто не має сталого відведеного часу для занять. Це не випадково. Виховання звички до систематичної роботи починається зі встановлення чіткого розпорядку занять, без цього не можна досягти успіхів у навчанні.
          Розпорядок денний не повинен змінюватися залежно від кількості уроків, від того, що по телевізору транслюється цікавий фільм чи від того, що до оселі завітали гості.
          Дитина повинна сідати за виконання завдань не лише в один і той самий час, але й на постійне робоче місце . Навіть, якщо житлово-матеріальні умови не дозволяють, надати школяреві окремий письмовий стіл і книжкову полицю, йому необхідно виділити будь-яке постійне місце, щоб він міг там тримати свої книги та зошити .

Перш за все, необхідно звернути увагу на умови, в яких дитина виконує домашні завдання . Задуха і шум зменшують швидкість та ефективність майже втричі і втричі прискорюють втомлюваність. Тому потрібно вимкнути телевізор, пилосос, доки дитина не виконає завдання. Думка про те, що засвоєння матеріалу краще відбувається під тиху класичну музику, себе не виправдовує, тиша — найкращий звуковий фон для розумової діяльності.
          На концентрацію уваги краще за все впливає температура в кімнаті. Оптимальне її значення коливається від 18°С до 22°С.
          Дехто із дітей виконує завдання на кухні, доки мати готує вечерю, одночасно регулюючи навчальний процес. На сковорідці шкварчать котлети, шумить вода, гудить-працює мікрохвильова піч. А мати дивується: у кого вдалася така неуважна дитина? А дитина просто втомилася і не може зосередитися на вправі або задачі .
Корисно разом із дитиною укласти пам’ятку . «Виконуємо домашні завдання» . Почавши із протиставляння своїх дій із пунктами пам’ятки, дитина через деякий час досягне того, що всі ці дії стануть для неї звичними .
          Розпочинати виконання домашніх завдань найкраще через 1–1,5 години після повернення зі школи, щоб встигнути відпочити від шкільних занять. Якщо дитина відвідує гуртки, секції, то розпочинати виконання домашніх завдань можна й пізніше. Але у будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.
          Тривалість роботи дитини щодо виконання домашніх завдань має бути такою:
- до 1 години — у першому класі;
- до 1,5 годин — у другому;
- до 2 годин — у третьому та четвертому класах .
         Саме такі нормативи встановлені Міністерством освіти та науки України. Який порядок виконання завдань потрібно обрати? З виконання яких завдань розпочати: з усних чи письмових, з найважчих чи найлегших?
         В ідеальному випадку дитина повинна виконувати домашні завдання самостійно. Найкраще — навчити її й самостійно визначати ступінь складності завдань і самостійно вирішувати, з якого предмета розпочати виконання домашньої роботи. Якщо учень залучається до роботи одразу, йому доцільно спочатку виконувати складні завдання і поступово переходити до більш простих. Якщо ж він залучається до роботи повільно, то йому краще розпочати з найпростіших завдань і поступово переходити до більш складних. Для успішного виконання завдання необхідним є чіткий ритм роботи. Наприклад, після 25 хвилин роботи потрібно зробити перерву на 5–10 хвилин, під час якої необхідно виконати кілька фізичних вправ. І головне — зберігайте тактовність і не забувайте хвалити Вашу дитину!
ІV. Практична робота батьків у мікрогрупах
Зразки завдань
Завдання №1 (для першої мікрогрупи)
1) Якщо дитина відвідує групу подовженого дня, то всі завдання повинна
виконувати там. А Ви як вважаєте?
2) Чи має дитина чекати на батьків, щоб виконувати домашні завдання?
3) Як Ви вважаєте, чи потрібно дитині виконувати домашні завдання спочатку на чернетці, а потім — у робочому зошиті?
Завдання №2 (для другої мікрогрупи)
1) Як Ви оцінюєте позицію батьків, які вважають, що оскільки навчається
дитина, то і усі навчальні проблеми повинна розв’язувати сама, не потрібно цікавитися її навчанням: якщо чогось не розуміє, нехай запитає в учнів або вчителя, а оцінки — що заробить, те й отримає?
2) Чи потрібно допомагати дитині у навчанні?
3) Якщо дитина отримає незадовільну оцінку, якими будуть Ваші дії?
V. Батьки ознайомлюються із виставкою літератури, отримують конверти з пам’ятками та індивідуальні консультації вчителя (Додаток Е)

ДРУГІ ЗБОРИ. ПРО СЛОВО, ПРО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ, ПРО КУЛЬТУРУ СПІЛКУВАННЯ.

(Рекомендації до проведення нетрадиційних батьківських зборів)

Задачі зборів:

1.Проаналізувати розвиток та культуру зв’язного мовлення учнів класу.

2.Довести до свідомості батьків важливість розвитку зв’язного мовлення та культури спілкування.

Підготовка:
- До підготовки зборів залучити батьків і учнів класу.
- Запропонувати батькам анкету, завдяки якій вони могли б подумати над темою, проаналізувати, як розвивається і збагачується мова дітей .
Запитання анкети
- Чи надаєте Ви значення розвитку у дитини правильного, грамотного мовлення? Як саме?
- Чи вміє Ваша дитина регулювати гучність, темп свого мовлення?
- Чи приділяєте Ви увагу культурі спілкування?
- Як Ви вважаєте. Чи вживає Ваша дитина нецензурні слова? Чи проводите Ви профілактичну роботу у цьому напрямку?
- На що потрібно звернути увагу педагогові щодо Вашої дитини?
- Які труднощі у розвитку мовлення відчуває Ваша дитина?
- Про що хотіли б дізнатися на зборах, кого пропонуєте запросити?
                                                                     Хід зборів
        Зацікавити учнів та їх батьків допомагають конкурси на кращого читця, година знавців поезії, урок ввічливості. За допомогою батьків укладаються куплети, сценки із життя класу на тему. «Розвиток правильного мовлення і вміння вести бесіду», вікторини, загадки, ребуси до віршів відомих поетів; виготовляються маски казкових героїв, мову яких діти відображають рядками віршів або казок. Батьки добирають висловлювання видатних людей про мову і мовлення, виготовляють плакати з цими висловлюваннями.
          За кілька днів до зборів сім’ї отримують запрошення у вигляді книжечки, виготовленої дітьми. Заходячи до класної кімнати в день зборів, батьки одразу . опиняються в атмосфері, що відображає тему зборів: виставки та плакати, тиха музика, оформлені столи .
          Слова про чудову, мелодійну, оспівану поетами і письменниками, рідну мову у вступному слові до присутніх доносить учитель, підкреслюючи, що навчити дітей уважно і з повагою ставитися до своєї і чужої мови та мовлення, добре розуміти всі відтінки слів, досконало володіти рідною мовою — це завдання дорослих. Увагу батьків вчителеві потрібно звернути також на проблему засвоєння дітьми усного мовлення, бо неувага до цього питання перешкоджає опанування знань.
          Говорячи про рідну мову, необхідно згадати про її красу, образність, емоційність. Блідою або яскравою буде мова дітей, залежить від зусиль.
дорослих, від того, скільки уваги вони приділяють цьому у сім’ї. Необхідна постійна допомога щодо збагачення словникового запасу дітей, робота над емоційним забарвленням мови.
          Батькам доцільно запропонувати ігри та вправи щодо збагачення мови дітей, які можна провести в сімейному колі. Ось деякі із них.
1. Впізнавання предмета за описом. Що це? (Зелена красуня, замість листя — голки.)
2. Робота з антонімами .
Дорога широка, а стежка —…
Пух легкий, а каміння —…
3.Що буває:
а) свіжим;

б) похмурим;
в) дерев’яним;
г) зеленим тощо?
4. Добирання слів, що позначають дії.
Вітер—що робить? (Виє, пил здіймає, листя із дерев зриває, ганяє хмари…)
5. Добирання рим:
Кішка—діжка, шишка—вишка .
На цих зборах необхідно порушити ще одне важливе питання—про культуру спілкування. Чому саме це питання сьогодні є злободенним? Тому, що безтактність, грубість, вороже ставлення до людей виникає, здебільшого, за відсутності виховання в дитячі роки. Зрозуміло, що культуру спілкування лише розмовами прищепити неможливо. Якщо дитина чує, як батьки в її присутності дратівливо розмовляють, як кричать на свою дитину сусіди, бачить, як батько відштовхує ногою кошеня та ще й при цьому вилаявся, то згодом і вона почне грубити людям, зривати зло на інших, більш слабких істотах і людях.
У навчанні дітей уміння вести бесіду в нагоді стануть прості правила, якими вчитель озброює батьків (правила надруковані на аркушах для кожної родини)
- Не говоріть погано про людину, яка відсутня.
- Безтактно переривати розмову, якщо раптом будь-що необхідно запитати, перш за все необхідно вибачитися.
- Під час розмови незручно випинати своє Я.

- Під час бесіди необхідно дивитися в очі співрозмовникові, а не в бік, на годинник,                 не смикати ґудзики співрозмовника, не жестикулювати.
- Не потрібно розмовляти на великій відстані: через стіл, коридор або вулицю.
- Знаходячись у компанії, не потрібно говорити зі співрозмовником пошепки.
- Пам’ятайте! Будь-яке зауваження сприймається менш образливо, якщо воно є наступним за похвалою.
          І, насамкінець, робимо висновок: людина не може бути байдужою до рідної мови. Таку байдужість можна пояснити хіба що байдужістю до минулого та сучасного своєї Батьківщини.
           Батькам необхідно пам’ятати, що їхня мова як у дзеркалі відображається в мові їхніх дітей. У мові потрібно уникати повторів, неточностей у вимові окремих слів, лайливих слів. Багатство мови можна пізнати, перш за все, завдяки поезії. Пам’ятаймо, що прищеплення культури спілкування, вміння вести розмову, підтримувати та рятувати словом, нести людям добро — одне з найголовніших завдань у вихованні дітей.
          Після зборів доцільно провести консультації для батьків, діти яких мають відставання у розвитку або мають дефекти мовлення. Робота з розвитку мовлення у таких дітей потребує різноманітних прийомів і засобів, оскільки під час занять змінюється навчальна ситуація і мотиви мовлення.
          Вчителеві, що добре знає вади кожної такої дитини, необхідно запропонувати батькам спеціальні вправи (скласти усне оповідання за малюнком, відповівши попередньо на кілька запитань щодо сюжету; запропонувати алгоритм опису картини і дати учневі завдання її описати; дати перелік основних запитань і запропонувати переказати текст (розгорнутий та короткий переказ); розробити і запропонувати батькам правила читання (індивідуального — для дитини та сумісного — для батьків і дітей)).

ТРЕТІ ЗБОРИ. ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ’Ї.

Задачі зборів:

1.Розповісти батькам про особливості обдарованої дитини.

2. Дати поради щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї.

Хід зборів

І.Виступ шкільного психолога

Обдарованість-це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

(Д. Б. Богоявленська)

Методи дослідження інтелекту й креативності обдарованих дітей

У зв’язку з теоретичним розширенням поняття обдарованості та проблеми розпізнавання обдарованих дітей виникає необхідність удосконалення стратегії виявлення обдарованості. Для цього використовують тести щодо інтелектуальних і творчих здібностей дітей.

Тести Е. Торренса на дослідження креативного мислення є найпоширенішими як за кордоном, так і в Україні.

«Креативність –це означає копати глибше, дивитися краще, виправляти помилки, розмовляти з кішкою, пірнати в глибину, проходити крізь стіни, запалювати сонце, будувати замок на піску, вітати майбутнє» (Е. Торренс).

Показники креативності

1. Показник побіжності (швидкості, продуктивності) відображає здатність до висунення безлічі ідей, утілених у словесних формулюваннях або у вигляді малюнків, і вимірюється кількістю результатів, що відповідають вимогам завдання.

Цей показник корисний найперше тим, що він дозволяє зрозуміти інші показники. Імпульсні, банальні та навіть безглузді відповіді дозволяють отримати високий бал за цією шкалою. Проте такі відповіді призводять до низьких показників гнучкості, оригінальності й розробленості. Низькі значення побіжності можуть бути пов’язані з детальною розробкою відповідей у малюнкових завданнях, але можуть також спостерігатися у загальмованих, інертних або недостатньо вмотивованих випробовуваннях

2. Показник гнучкості оцінюється здатність висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту проблеми до іншого, використовувати різні стратегії розв’язання проблем. Іноді корисно оцінити цей показник щодо побіжності, оскільки один і той самий показник різноманітності може спостерігатися при неоднаковій загальній кількості висунутих ідей. Низькі показники гнучкості можуть свідчити про ригідність (негнучкість) мислення, низьку інформованість, обмеженість інтелектуального розвитку або низьку мотивацію. Високі значення припускають протилежні характеристики, але надзвичайно висока гнучкість може відображати розбіжність думок випробовуваного стосовно різних аспектів і нездатність дотримуватися єдиної лінії в мисленні.

Інтерпретація цього показника однакова у вербальних і невербальних тестах, проте його значення можуть не збігатися. Гнучкість у поглядах і діях з образами не пов’язана з легкістю зміни аспектів у словесній формі.

3.Оригінальність характеризує здатність до висунення ідей, що відрізняються від очевидних, банальних або усталених. Учні, які отримують високі бали з оригінальності, зазвичай, характеризуються високою інтелектуальною активністю. Вони здатні робити великі розумові «стрибки» або «зрізати кути» під час пошуку рішень.

Під час аналізу доволі цікавими є співвіднесення показника оригінальності з показниками побіжності та розробленості. При цьому можуть бути виявлені найрізноманітніші варіанти поєднання.

Слід ураховувати, що надзвичайно висока оригінальність відповідей може спостерігатися за деяких психічних або невротичних розладів. Тому ще раз слід підкреслити необхідність різнобічного обстеження.

4. Показник розробленості, деталізації ідей використовують тільки для оцінювання фігурних тестів, для багато дослідників уважають його досить корисним. Високі значення цього показника характерні для учнів із високою успішністю, для тих, хто здатен займатися винахідницькою та конструктивною діяльністю.

Індивідуальні особливості учнів можуть бути оцінені під час порівняння даних вербальних і фігурних тестів. Діти з низькими балами за вербальною шкалою і високими –за фігурною незрідка зазнають труднощів під час виконання інтелектуальних тестів і в шкільному навчанні, хоча деякі вчителі інтуїтивно вважають їх обдарованими. Серед освіченіших і успішніших у школі дітей часто зустрічаються протилежні випадки: високі показники творчості у вербальній сфері та низькі –у наочно образній.

Існує вербальна й фігуральна форма цих тестів. Фігуральна форма тестів меншою мірою залежить від національних , культурних і соціальних відмінностей і складається з кількох субтестів (по 10 хвилин на кожний).

1. « Намалюй малюнок» -тест, у якому досліджуваний має придумати оригінальний малюнок із використанням певного елемента. Цей елемент – контур, зроблений із кольорового паперу ( у формі краплі чи боба), має бути істотною частиною придуманого малюнка. В інструкції підкреслюється необхідність придумати і такий малюнок, який ніхто більше не здатний придумати, і доповнити його таким чином, щоб він став повним і цікавим оповіданням. Художній рівень виконання малюнків у всіх завданнях не оцінюється.

2. «Незавершені фігури» - тест, сконструйований автором інших тестів. Як відомо, незавершені фігури викликають прагнення завершити їх простим і легким способом. Для того щоб створити оригінальну відповідь, необхідно контролювати це прагнення і гальмувати його задоволення. Кожна завершена фігура (їх усього 10 ) оцінюється за оригінальністю і точністю розробки ідеї. Кількість виконаних завдань визначає показник швидкості, а міра різноманітності відповідей –гнучкість мислення.

3. «Фігури, які повторюються».

Матеріалом для тесту є 30 пар паралельних ліній чи кіл. Повторення одного й того самого елемента дозволяє перевірити здатність до створення багатьох різноманітних асоціацій. У завданні стимулюються всі характеристики дивергентного мислення.

Швидкість стимулюється інструкцією придумати більше предметів і картинок; гнучкість –зробити їх різноманітнішими (оцінюється за кількістю категорій у відповідях); оригінальність-придумати такі малюнки, які ніхто не міг би придумати; точність –подати якомога більше ідей у кожній картинці (легалізація відповідей).

На основі моделі інтелекту, що її описав Дж. Гілфорд, були створені Південнокаліфорнійські тести виявлення дивергентної продуктивності. Наводимо приклади завдань, що пропонують експериментатори, пояснюючи текст.

1. Легке використання слів. Напишіть слова, що мають зазначену літеру. Наприклад, «О»: знову, осика, тополя . . .

2. Легкість відтворення ідей. Назвіть предмети, що належать до зазначеного класу. Наприклад, «рідини, що горять»: бензин, газ, спирт . . .

3. Легкість у використанні асоціацій. Напишіть слова, схожі за значенням із запропонованим словом. Наприклад, «такий»: важкий, суворий, поважний . . .

4. Легкість виразу. Напишіть речення з чотирьох слів, у якому кожне слово починається із зазначеної літери. Наприклад, «С … Н … Д … С …»: Спасибі на доброму слові. Сніг на дворі січе.

5. Варіанти використання. Перелічіть використання предметів, що відрізняються від звичайного використання. Наприклад, «газета, її читають»: нею розпалюють вогонь, вона є пакувальним матеріалом …

6. Інтерпретація,порівняння. Напишіть декілька варіантів кінця речення, що починається з порівняння. Наприклад, «Жіноча краса подібна до осені, вона …» минає перш, ніж може бути повністю оцінена …

7. Тест на використання. Перелічіть усі можливі способи використання кожного предмета. Наприклад, «консервна банка»: ваза для квітів, фірма для вирізування печива …

8. Заголовок до тексту. Дайте назву короткій історії. Наприклад, «Новий робітник відділу універмагу замовив до зими 10 дюжин рукавичок, але забув зазначити, що вони мають бути парними. У результаті відділ отримав 120 рукавичок на ліву руку»: «Чарівна однорукість», «Ліва серед лівих …».

9. Завершення. Перелічіть різноманітні наслідки таких гіпотетичних ситуацій, наприклад, що було б, якби люди не мали потреби спати й не хотіли спати? Більше працювали б, зникла потреба у будильниках …

10. Можливий рід занять. Назвіть заняття, які могла б символізувати запропонована емблема. Наприклад, «яскрава електрична лампа»: інженер-електрик, власник електрофабрики, бездоганний студент …

ІІ.Анкета для батьків «Визначення здібностей дитини»

За допомогою цієї анкети, що містить дослідження різних спеціальних здібностей, ви можете з’ясувати, якими з них володіє ваша дитина. Нижче перелічені вісім галузей, у яких дитина може виявити свої таланти, і подано їхні характеристики.

Як користуватися анкетою?

1. Уважно прочитайте запитання.

2. Дайте оцінку кожній з якостей у балах (за 5 –бальною системою):

- 5 балів-така якість сильно виражена у вашої дитини;

- 4 бали-виражена вище середнього;

- 3 бали-виражена посередньо;

- 2 бали-слабо виражена;

- 1 бал-зовсім не виражена.

3. Підсумуйте бали за всіма якостями в межах кожної з галузей. Загальну кількість набраних балів у межах кожної галузі розділіть на кількість запитань у цій галузі.

4. Спробуйте скласти графічне зображення здібностей вашої дитини. Для цього на горизонтальній осі позначте вісім галузей здібностей, на вертикальній-відзначте одержаний для кожної з них середній бал. Ви отримаєте ламану лінію –профіль здібностей вашої дитини.

Ця анкета-своєрідна опорна схема для спостережень за дитиною. Запропоновані характеристики здібностей допоможуть вам проаналізувати її поведінку, розумовий і фізичний розвиток. Звісно, анкета не вичерпує всіх особливостей поведінки дитини, тому в разі потреби додайте власні характеристики її здібностей.

Здібності до заняття науковою діяльністю.

1. Висловлює думки точно ( в усній або письмовій формі).

2. Читає книги, науково-популярні видання, дещо випереджаючи своїх однолітків.

3. Здатна розуміти абстрактні поняття, установлювати взаємозв’язки, узагальнювати.

4. Володіє сенсомоторною координацією (чудово фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує).

5. Після уроків полюбляє читати науково-популярні журнали та книги.

6. Не сумує, якщо проект чи нова ідея не підтримані вчителями, батьками або якщо її експеримент не вдався.

7. Намагається з’ясувати причини й сенс подій.

8. Проводить багато часу над створенням власних « проектів»: конструювання, побудовою, збиранням.

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто замислюється над цим.

10. Пластична й відкрита до всього нового, не зациклюється на старому. Любить випробовувати нові способи розв’язання життєвих проблем, не використовує вже випробовувані варіанти, не боїться нових спроб, завжди перевіряє нові ідеї та може від них відмовитися лише після експериментальної перевірки.

Разом: ______________________

Музичні здібності.

1. Дуже швидко й легко відтворює ритм і мелодії, завжди вслухається в них.

2. Добре співає.

3. У гру на інструменті, в пісню або танець вкладає багато енергії та відчуттів.

4. Любить музичні записи. Прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.

5. У співі або музиці передає відчуття, свій стан.

6. Вигадує оригінальні, власні мелодії.

7. Добре грає на якому-небудь інструменті.

Разом: ____________________

Технічні здібності.

1. Добре виконує завдання з ручної праці.

2. Цікавиться механізмами й машинами.

3. Захоплюється конструюванням машин, приладів, авіамоделей, поїздів, радіоприймачів.

4. Може легко полагодити зіпсовані прилади, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

5. Знається на «примхах» механізмів, любить загадкові поломки й запитання на «пошук».

6. Любить малювати креслення та ескізи механізмів.

7. Читає журнали й статті про створення нових машин і механізмів.

Разом: __________________________

Літературна обдарованість.

1. Може легко скласти оповідання, починаючи із зачину й завершаючи розв’язання будь –якого конфлікту.

2. Доповнює чимось новим і незвичайним, коли розповідає про знайоме та відоме всім.

3. Дотримується лише найнеобхідніших деталей у розповідях про події, усе неістотне відкидає, залишаючи найголовніше та найхарактерніше.

4. Розповідаючи про щось, уміє дотримуватися обраного сюжету, не втрачає головну думку.

5. Обирає у своїх розповідях такі слова, що добре передають емоційний стан героїв, їхні почуття.

6. Уміє передавати деталі, що важливі для розуміння події, і водночас дотримується основної лінії подій, про які любить розповідати.

7. Любить писати оповідання та вірші.

8. Змальовує в оповіданнях своїх героїв «живими», передає їхні почуття, настрій, характер.

Разом: ________________________

Артистичні здібності.

1. Легко перевтілюється з іншого персонажа, людину тощо.

2. Розуміє і добре змальовує конфлікт, коли має можливість розіграти певну драматичну ситуацію.

3. Передає почуття мімікою, жестами, рухами.

4. Прагне викликати емоційні реакції ф інших людях, коли про щось із захватом розповідає.

5. Легко передає почуття та емоційні переживання.

6. Змінює тональність і тембр голосу, коли змальовує іншу людину.

7. Цікавиться акторською грою.

Разом: ________________________

Здібності до спорту.

1. Енергійна й справляє враження дитини, яка потребує великого обсягу фізичних рухів, щоб почуватися щасливою.

2. Любить брати участь у спортивних іграх або змаганнях.

3. Постійно досягає успіху в якому –небудь виді спорту.

4. Бігає найшвидше в класі.

5. Краще за інших координована в рухах, рухається легко та граційно.

6. Любить ходити в походи, грати на відкритих спортивних майданчиках.

7. Уважає за краще проводити вільний час, граючи в хокей, теніс, футбол тощо.

Разом: ____________________________

Інтелектуальні здібності

1. На заняттях усе легко й швидко схоплює.

2. Має відчуття здорового глузду й використовує знання в практичних повсякденних ситуаціях.

3. Добре й зрозуміло міркує, не плутається в думках.

4. Відчуває зв’язок між однією подією та іншою, між причиною і наслідком.

5. Добре розуміє недомовлене, здогадується про те, що часто прямо не висловлює дорослий, але має на увазі.

6. Установлює причини вчинків інших людей, мотиви їхньої поведінки.

7. Швидко запам’ятовує почуте або прочитане без спеціального заучування, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам’ятати.

8. Знає багато про проблеми та події, про які її однолітки не здогадуються.

9. У дитини багатий словниковий запас, вона легко користується новими словами, точно висловлює свою думку.

10. Любить книги, що зазвичай читають не однолітки, а діти, старші на рік-два.

11. Виконує складні завдання, що вимагають розумових зусиль.

12. Ставить чимало запитань. Цікавиться багатьма речами й часто запитує про це в дорослих.

13. Випереджає однолітків у навчанні на рік або два (тобто насправді повинна б навчатися у старшому класі, ніж навчається зараз). Часто нудьгує на уроці через те, що навчальний матеріал уже добре знайомий їй із книг, журналів, розповідей дорослих.

14. Оригінально мислить і пропонує несподівані відповіді, рішення.

15. Дуже сприйнятлива, спостережлива, швидко реагує на нове та несподіване.

Разом: __________________________

Художні здібності

1. На її малюнках – різноманітні предмети, ситуації, люди (відсутня одноманітність у сюжетах).

2. Серйозно ставиться до творів мистецтва. Стає вдумливою й дуже серйозною, коли бачить гарну картину, незвичайну скульптуру, красиво й художньо виконану річ.

3. Оригінальна у виборі сюжету, складає своєрідні композиції з квітів, малюнків, камінців тощо.

4. Завжди готова використовувати який-небудь новий матеріал для виготовлення іграшки, картини, малюнка, композиції, у будівництві на ігровому майданчику, в роботі з ножицями, клеєм.

5. Коли має вільний час, то охоче малює, ліпить, створює речі, що мають художнє значення (прикраси для дому, одяг тощо ).

6. Малює й ліпить для того, щоб виразити свої почуття та настрій.

7. Цікавиться творами мистецтва, які створили інші люди. Може поцінувати їх, намагається відтворити те, що їй сподобалося, у своєму малюнку або в зробленій власноруч іграшці, скульптурі.

8. Любить працювати з пластиліном, глиною, що дають можливість відображати побачене в трьох вимірах.

Разом: _________________________

ІІІ. Поради батькам, які турбуються про розумове здоров’я та щастя обдарованих дітей.

Розвиток обдарованих дітей гальмується здебільшого через відсутність соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різнобічних талантів дітей, їхньої творчості, а також через формалізовану, механізовану та автоматизовану систему навчання, пригнічення дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою, відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу неповноцінності.

У вихованні цієї категорії дітей особлива відповідальність лягає на сім’ю. Як ми вже зазначили, фахівці, які працюють з обдарованими дітьми, давно помітили, що найчастіше вони зростають в інтелігентних сім’ях. І справа тут зовсім не в особливих генах геніальності – їх природа розподілила між усіма дітьми порівну. Справа – у родинній атмосфері, у системі родинних цінностей.

Неправильний підхід до талановитих дітей у родинному колі, їх обожнювання призводять до негативних наслідків. А. Макаренко в «Книзі для батьків» наводить цікавий приклад виховання єдиного сина в сім’ї Кетових. Завдяки детально продуманій системі виховання Вітько швидко випередив однолітків у навчанні. У п’ять років він правильно говорив рідною і німецькою мовами, у десять – почав знайомитися з класичною літературою, у дванадцять – читав в оригіналі Шекспіра, «перескочив» через десятий клас, а в сімнадцять вступив на фізико-математичний факультет університету, вразивши професорів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте він сформувався як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього й до всіх. Головним для нього був він сам, його успіхи й задоволення, тому бездушно відмовився принести з аптеки ліки хворому батькові.

Отже, щоб позбутися негативних наслідків, надамо кілька порад для батьків.

1. Домівка обдарованої дитини – це тил, у якому на неї чекають турбота, захист, підтримка, розуміння.

2. Підтримуйте здібності дитини до творчості. Не давайте негативної оцінки творчим спробам дитини.

3. Будьте терплячим до особливих, інколи безглуздих ідей дитини, поважайте її допитливість, запитання. Намагайтеся відповісти на всі «дикі»запитання.

4. Пам’ятайте, що обдаровані діти все люблять робити самостійно.

5. Допомагайте дитині поважати себе та свої ідеї, а також ідеї і думки інших.

6. Допомагайте в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе та до інших). Якщо все це відсутнє, то дитина не досягне самовизначення.

7. Поясніть, що на ряд питань не можна дати відповіді чи дати однозначної відповіді.

8. Допоможіть дитині стати «розумним авантюристом», тобто інколи ризикувати, користуватися інтуїцією у процесі пізнання.

9. Підтримуйте необхідні для творчості атмосферу, допомагайте уникати негативного ставлення інших дітей, зменшити соціальне тертя.

10. Обдарована дитина повинна мати друзів, компаньйонів.

11. Ознайомте обдарованих дітей із прийомами, що допоможуть їм виходити зі скрутного становища.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ЗБОРИ - ПРАКТИКУМ «В ЯКІ ІГРИ ГРАЮТЬ НАШІ ДІТИ»

Завдання зборів:

1. Показати батькам значення спільних ігор для розвитку дитини;
2. Познайомити з традиціями і формами ігрового дозвілля у сім'ях;

3. Вивчити з батьками під час зборів ігри на розвиток уваги, особистісних й дитини.

Підготовка:

1.Класовод за допомогою учнів готує листівки - запрошення для батьків із зазначенням теми зборів.

2.Проводиться дослідження ігрових інтересів дітей і батьків. Дітям пропонують закінчити речення:

Моя улюблена гра - це ...

Дома я полюбляю гратися ...

Із татом ми граємо …

Із мамою ми граємо …

3.Разом із батьківським комітетом класовод аналізує результати дослідження ігрових інтересів. Один із батьків готує повідомлення про його підсумки.

4.Учитель проводить індивідуальну роботу з тими батьками, які можуть поділитися досвідом сімейного виховання засобами гри.

5.Добираються книжки у відповідності до теми зборів.

Обладнання:

На дошці написані кольоровою крейдою слова інтерес, задоволення, розвиток.

На вчительському столі - яскраво оформлений «конверт дружніх запитань».

На поличці - виставка книжок «Граємо разом із дітьми», виставка ігор та іграшок.

Заздалегідь підготовлені аркуші з описом ігор, картки для проведення гри «Розбіжність думок».

Реквізит для ігор: кубики, пов'язки для очей, зубочистки, різні інші предмети.

Хід зборів

І.Учитель проводить гру «Розбіжність думок» (Роздаються картки з першими словами речення, а батькам належить їх продовжити.) Використовують такі картки:

- Ваша дитина полюбляє грати ...

- Вдома ми з дітьми граємо у такі ігри ...

- Ці ігри навчають дитину. ..

ІІ.Виступ класовода

- Сьогодні ми поговоримо про те в які ігри грають наші діти. Для чого дитині потрібна гра? Які ігри виховують і як, а які є шкідливими? Чи вміють діти поділяти радість, співчувати під час гри? Чому саме про це нам потрібно поговорити? А тому, що наші сучасні діти, ті, для кого гра - життєва необхідність і умова розвитку, - перестають гратися. Ті ж ігри, в які грають діти, стали невеселими, а подекуди й агресивними. Тому наше завдання - ненав'язливо спрямовувати дітей на гуманістичний шлях, виховувати у них бажання допомагати, співчувати, виявляти терпимість до інших точок зору. Навчити дітей гратися - навчити жити.

Перервалася традиція передачі ігор від одного дитячого покоління іншому. Зовсім зникли групові ігри.

Хто з вас, шановні батьки, навчає ігор, грається з дітьми в ігри, які пам'ятаєте з дитинства? Розкажіть. (Виступи батьків)

Гра - справа серйозна. «Якою дитина є у грі, такою здебільшого буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається, перш за все, у грі. І вся історія окремої людини як діяча і робітника може бути представленою у розвитку гри і у поступовому її переході у роботу.» Ця думка належить А. С. Макаренку, видатному педагогові, великому прихильнику дитячої гри. На дошці написані слова інтерес, задоволення, розвиток. Це ключові поняття ігрової діяльності.

До жодної іншої діяльності дитина не виявляє такого інтересу, як до ігрової. Їй цікаво, а отже пізнання і розвиток відбуваються легко, із задоволенням. Ось у чому секрет виховних можливостей гри.

Як ви вважаєте, для чого потрібна дитині гра? (Відповіді батьків) Гра - шлях пізнання дитиною самої себе, своїх можливостей, своїх «меж». Самоперевірка завжди збуджує самовдосконалення. Вже тому дитячі ігри Є важливим засобом самовиховання.

Гра для дітей - це робота, яка потребує справжніх зусиль, неабияких якостей особистості. Під час гри діти долають іноді серйозні труднощі, тренуючи свої сили і спритність, розвиваючи здібності і розум. Гра закріплює у дітей корисні вміння й звички. Діти вчаться розуміти один одного, співчувати, радіти за інших. Саме тому дитина, яка вдосталь награлася в дитинстві входить у доросле життя позбавленою страхів і проблем.

Гра - це школа моралі в дії. Можна скільки завгодно пояснювати дитині, що добре і що погано, проте лише казка і гра здатні через емоційне переживання, через можливість поставити себе на місце іншого навчити діяти відповідно до вимог моральності. Ігри за умови вмілої організації дорослих навчають багатьох чеснот: терпимості до інших, доброті, здатності відгукуватися на чужу біду, чесності тощо.

Необхідно пам'ятати також, що гра - це найважливіша діяльність у дитячому віці, діяльність, яка визначає розвиток інтелектуальних, фізичних і моральних сил дитини. За допомогою гри ефективніше відбувається навчання і виховання дитини. Гра - це також і засіб діагностики психічного стану й особистісного розвитку дитини, метод корекції дефектів, недоліків, відставань у розвитку. Крім того, потрібно враховувати, що чим вище у дитини інтелектуальні вміння, тим нижчою є її здатність радіти разом із іншими, поділяючи їх радість. Із врахуванням віку загальна картина є такою: від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку співчутливе ставлення дітей до чужої біди зростає, а здатність радіти за іншого різко зменшується, зовсім зникаючи у десятирічному віці.

Чому так відбувається, і чому ця здатність зникає? Скоріше за все, це підсумок недоліків виховання. Всього цього потрібно вчити, але як? Звичайно через гру!

ІІІ. Повідомлення члена батьківського комітету про результати аналізу гри «Розбіжність думок»

5.Навчання батьків правил організації ігор

Гра - поняття багатогранне. Існують різні ігри. Завдяки одним можна розвинути мислення і світогляд дітей; завдяки другим - силу, спритність; завдяки третім - конструкторські навички тощо. Пропонуємо Вашій увазі ігри розвивального характеру і такі, що безпосередньо впливають на психологічні якості особистості дитини.

Усі ігри індивідуальні й потребують індивідуального підходу Але існують і загальні правила.

Правило перше: гра не повинна містити ані найменшої можливості ризику, що загрожує здоров'ю дітей. Однак, не можна вилучати з неї складні правила, виконати які нелегко.

Правило друге: гра потребує почуття міри й обережності. Дітям притаманні азарт і надмірне захоплення окремими іграми, що подекуди шкодить навчанню. Гра не повинна бути занадто азартною, принижувати гідність гравців (іноді діти вигадують образливі прізвиська та оцінки за поразку в грі).

Правило третє: занурення дорослих у світ дитячої гри - введення туди нових, розвивальних та навчальних елементів - повинне бути природним і бажаним. Не потрібно влаштовувати спеціальних занять, смикати дітей, переривати, критикувати їх.

Отже, або навчайтеся гратися разом із дітьми, непомітно і поступово пропонуючи свої варіанти якоїсь цікавої справи, або дайте їм спокій. Добровільність - основа гри.

Правило четверте: не чекайте від дитини швидких і надзвичайних результатів. Може статися, що Ви їх і взагалі не дочекаєтеся! Не квапте дитину, не виявляйте свого нетерпіння. Найголовніше - це ті щасливі хвилини й години, які Ви присвятите своїй дитині і проведете разом із нею. Грайте, радійте відкриттям і перемогам - саме для цього ми й придумуємо ігри та розваги.

Правило п'яте: підтримуйте активний, творчий підхід до гри. Діти великі фантазери й вигадники. Вони сміливо доповнюють гру своїми правилами, ускладнюють або спрощують зміст гри. Але гра - справа серйозна, і не можна перетворювати її на поступки дитині.

Творча гра захоплює дитину, - вона відчуває насолоду від вияву фантазії. Дитина грає не лише тоді, коли вона бавиться з іграшками, а завжди, кожну хвилину свого життя, і в найдоречнішу (на наш погляд) хвилину.

Завершуйте гру яскраво, емоційно, результативно - перемога, поразка, нічия.

Пам'ятайте, що змагання у грі - не самоціль, це лише засіб індивідуального самовираження кожної дитини.

ІV. Конверт дружніх запитань

Дo уваги батьків - конверт, в якому знаходяться картки із запитаннями. За бажанням батьки беруть картку із конверта, читають запитання відповідають на нього.

Питання можуть бути такими:

-Чи часто ви виявляєте ініціативу щодо гри з дитиною?

-Що робити у випадку, коли дитина пропонує Вам взяти участь у грі, а у Вас інші справи або просто немає бажання гратися?

-Як бути у випадку, коли будь-яка невдача у грі викликає у дитини пригнічений стан або сльози?

V.Виставка ігор та іграшок

Після того, як з'ясували правила гри з дітьми, доцільно здійснити екскурсію - на виставку іграшок дітей даного класу. Ігри та іграшки можуть бути найрізноманітнішими! Це й настільні ігри - шахи, шашки, доміно, конструктори, логічні головоломки; набори юного хіміка, військового, міліціонера; ляльки - від саморобних до Барбі.

Уважно розгляньте разом із батьками усі експонати. Обговоріть, яка користь і яка шкода дитині від ігор з ними, які якості особистості можна розвинути, а які - знищити завдяки цим іграм та іграшкам.

Особливу увагу приділіть електронним іграшкам та впливу телевізора, відео, комп'ютера на психіку дитини. Окресліть правила безпеки під час ігор із згаданими засобами.

VІ. Робота з батьками у групах

Батьки отримують аркуші з описом ігор. Вони ознайомлюються зі змістом і грають у ці ігри.

1) Ігри для розвитку уваги

«Виконайте із зав'язаними очима».

Умова гри: гравець протягом 1-3 хв повинен споглядати предмети на столі і запам'ятати порядок їх розміщення. Після цього йому зав'язують очі. На прохання ведучого він бере зі столу ті предмети, які йому називають. Якщо один із батьків вдома гратиме удвох із дитиною, ТО доцільно рахувати бали за правильно виконане завдання.

«Збудуйте у темряві»

Для гри знадобляться 10-12 кубиків. Гравець мусить із зав'язаними очима та однією рукою спорудити стовпчик, основою якого є 1 кубик. Це не так складно, але у кожного виходять стовпчики різної висоти. Гравець здобуває стільки балів, скільки кубиків було у стовпчику до того, як він розвалився.

«Намалюйте із зав'язаними очима»

Гравці із зав'язаними очима повинні намалювати (у визначеній послідовності) будиночок із двома віконцями, парканом, двома деревами по обидва боки від будинку тощо. Завдання можуть бути найрізноманітнішими!

«Тиша - понад усе»

Уявіть, що в сусідній кімнаті хтось спить. Його не можна будити. Проте необхідно розставити на поличці перемитий посуд або каструлі та кришки (предмети доводиться ставити один на одного). Це потрібно робити тихо. Виграє той, хто зробить це найтихіше.

«Зламаний телефон»

Гравці утворюють дві команди. Ведучий дає першому гравцеві кожної команди складений аркуш із написаною скоромовкою. За сигналом ведучого перший гравець кожної команди прочитує скоромовку і пошепки передає гравцеві, що стоїть поряд; той - своєму сусідові і так до кінця. Виграє команда, яка найшвидше і найправильніше передала скоромовку.

2)Ігри для розкриття особистісних якостей дитини

«З якої пісні»

За невеличкою музичною фразою, що звучить, необхідно пригадати відому пісню.

«П'ять паличок - десятьма пальцями»

Гравці беруть по п'ять паличок-зубочисток. Їх необхідно підняти зі столу одна за одною, уперши кінці в пальці обох рук: першу паличку двома великими пальцями, другу - вказівними, третю, четверту і п'яту середніми, безіменними і мізинцями. Хто перший виконає завдання, той і переможець.

Крім названих ігор, існують ігри-жарти, інтелектуальні ігри, ігри розваги тощо. Обрати потрібну Вам гру можете за допомогою виставки книг «Граємо разом із дітьми».

9.Підсумки зборів.

Батьки отримують пам'ятку з порадами щодо проведення ігор.

4 КЛАС

ПЕРШІ ЗБОРИ. ВАШІ ДІТИ- ЧЕТВЕРТОКЛАСНИКИ

Завдання зборів:

1.Розповісти батькам про особливості навчальної діяльності четвертокласників.

2.Надати батькам консультації з питань виховання в дітей відповідального ставлення до навчальної праці.

Хід зборів

І. Бесіда вчителя
Шановні батьки! Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті моменти, на яких наголошують дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу змушує дорослих звертати увагу передусім на сформованість у четвертокласників умінь і навичок.
До четвертого класу в більшості дітей вже сформований індивідуальний стиль навчальної роботи. Загальний підхід дитини до її виконання добре простежується при підготовці домашніх навчальних завдань. Так, деякі діти приступають до уроків одразу після повернення зі школи, інші потребують відпочинку (різної тривалості). Хтось швидко й легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких навчальних предметів, інші навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми тощо ), інші надають перевагу словесному поясненню тощо.
Відмінності в загальному підході до виконання навчальної роботи пов’язані з індивідуально – типологічними особливостями дітей, їхньою працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважним типом сприйняття та переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних навчальних предметів тощо.
Індивідуальний стиль навчальної роботи виявляється не лише в загальному підході до виконання навчальних завдань, але й у використанні школярами різних навчальних умінь і навичок. Володіння продуктивними прийомами навчальної роботи означає, що школяр набув уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і в разі потреби здобувати їх самостійно.

Які ж загальні вміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити такі:
- слухати вчителя;
- виокремлювати головну думку повідомлення;
- зв’язно переказувати зміст тексту;
- відповідати на питання до тексту;
- ставити питання до тексту;
- робити змістовні висновки на основі отриманої інформації;
- письмово виражати свою думку;
- застосовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями тощо );
- адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати й знаходити спільне та відмінне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки.

Учитися всього цього потрібно в початковій школі, поки обсяг навчального навантаження значною мірою дозований. У середніх класах ці вміння будуть життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стає і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багаторазового повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вже неефективним. Тим часом невміння правильно працювати з навчальним матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

Для того щоб зрозуміти, наскільки четвертокласники володіють деякими з основних прийомів навчальної роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів поспіль, намагаючись запам’ятати все одразу? Чи читає тільки один раз і, не переказуючи, упевнений, що знає все добре? Чи зосереджує увагу на утриманні в пам’яті окремих абзаців, не встановлюючи потім зв’язку між ними? Чи відповідає на запитання до тексту?

Дітей потрібно вчити працювати з навчальним текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам’ятовувати зміст тексту й переказувати його з опорою на план тощо.

Навичку зв’язного переказу зручно розвивати не лише на навчальному матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня тощо.

До четвертого класу в більшості школярів намічається диференціація навчальних інтересів, складається різне ставлення до навчальних предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших навчальних предметів багато в чому пов’язана з індивідуальними схильностями та здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво проявляють лінгвістичні здібності тощо.

А якщо в дитини не проявляється жодних особливих переваг та інтересів? Психологічні дослідження показують, що дітей, не здатних ні до чого, немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми навчальними успіхами й, на перший погляд, однаково байдуже ставиться до всіх предметів, він неодмінно має схильність до кращого засвоєння навчального матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, які вказують на сильніші сторони розвитку дитини, й потрібно підтримувати.

Не слід також забувати про те, що життя дітей не обмежується стінами школи. Поза нею дитина може бути занурена в такі заняття, які дозволяють їй проявити свою вправність, досягти успіху, стати впевненою в собі.

ІІ.Тест «Не прогав вундеркінда»

Кожна дитина має свої, лише їй притаманні риси, які розпізнають в ранньому віці, тому обов’язок батьків – виявити та розвинути приховані здібності й нахили. У цьому може допомогти такий текст:
1.Ваша дитина навчилася рано, до шестирічного віку, читати:
Самостійно – 7 балів;
Із чиєюсь допомогою -5 балів.
2.Читає багато книг, причому досить швидко – 2 бали.
3.Сама або із чиєюсь допомогою зацікавилась словниками та енциклопедіями – 2 бали.
4.Легко навчилася читати, але має труднощі під час читання – 1 бал.
5.Виконує уроки, як правило, за зачиненими дверима, а друзів має старших за себе – 2 бали.
6.Розмовляє зі старшими як рівний із рівним – 2 бали.
7.Ставить багато різних складних запитань, інколи заганяючи дорослих у глухий кут – 2 бали.
8.Має готові відповіді навіть на несподівані запитання – 1 бал.
9.Іноді неуважна, але завжди вміє робити цікаві повідомлення (скажімо, після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостереження за чим-небудь) – 2 бали.
10.Охоче вступає в бесіду про навколишній світ, дає власну оцінку суспільним явищам – 1 бал.
11.Одноманітні справи (миття посуду, легкі навчальні вправи, які потребують особливих зусиль) викликають у неї нудьгу – 1 бал.
12.Чутлива до несправедливості, навіть якщо це не стосується її особисто, - 2 бали.
13.Має багатий словниковий запас і вміло застосовує під час спілкування різні терміни – 2 бали.
14.Любить складні ігри (шахи тощо), які вимагають кмітливості, - 1 бал.
15.У ранньому віці цікавилася тим, що вивчають старшокласники – 1 бал.
16.Любить різні заняття, причому прагне робити все самостійно – 2 бали.
17.Її цікавить Всесвіт, вона захоплюється питаннями давньої історії – 2 бали.
18.У школі навчається без особливих зусиль, швидко сприймає матеріал і має власну думку з багатьох питань – 2 бали.
19.Має розвинуте почуття сприймання музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу і в усьому знаходить гармонію – 2 бали.

Ось і весь тест вашого «вундеркінда», якщо він такий є. А це залежить від того, скільки балів він отримає під час підрахунку. Потрібно враховувати, що об’єктивність тестування залежить від відповідей на запитання.
Якщо ви набрали від 10 до 13 балів – це свідчить про те, що ваша дитина має певні здібності, а тому вам необхідно потурбуватися про те, щоб організувати її навчання та спрямовувати розвиток її здібностей.

ІІІ. Аналіз педагогічної ситуації

У четвертому класі навчається 24 учні. Серед них декілька хлопчиків і дівчаток дуже швидко й безпомилково розв’язували задачі. Гордістю вчительки був Михайлик Н. – талановитий хлопчик. Йому не потрібно було навіть записувати умову задачі: прослухавши, він швидко її розв’язав, усно виконуючи всі розрахунки. Безумовно, Михайлик отримав тільки відмінні оцінки. Похвалу, захоплення товаришів і вчительки за блискуче розв’язання задач – усе це Михайлик сприймав як належне.

Був у класі й інший учень – Михайлик П. Він добре розв’язував задачі, але працював повільно. Іноді отримував четвірки, але в більшості випадків учителька ставила хлопчику трійки – дуже вже він повільно працював.

Проте одного разу трапилось несподіване. Учителька продиктувала умову складної задачі й викликала до дошки Миколку. Хлопчик, не поспішаючи, чудово пояснив умову задачі й розв’язав її, виконавши всі розрахунки усно. Клас слухав, затамувавши подих. Уперше за чотири роки навчання вчителька поставила Миколці п’ятірку.

Раптом у класі почувся плач. Учні здивувалися: схилившись на парту, плакав Михайлик. Учителька зрозуміла, що коїлося цієї миті в дитячій душі: її розривала, мучила заздрість. Хлопчик не міг змиритися з тим, що тепер не тільки він відмінник із математики.
1.Як ви вважаєте, звідки «заповзло» це страшне зло в дитяче серце?
2.Де ж ховається небезпека, від якої слід оберігати дитячу душу?

Учитель-Звідки ж потрапляє зло в душу дитини? Від чого її потрібно берегти?

Дійсно, якщо на плодоносній землі не культивується виноград, якщо земля не зрошена потом, то на ній виростає чортополох, хоча чортополох ніхто й не сіє. Так і з людською душею: у дитинстві її потрібно оберігати від зла утвердженням добра. Отож, шановні батьки, ви повинні дотримуватись одного принципу: постійно оберігати чистоту душі дитини, щоб на плодоносний ґрунт не потрапила жодна насінина зла.

Так, душу дитини потрібно берегти від душевної порожнечі, від такого стану, коли в людини немає нічого за душею, нічого святого. Порожнеча душі – це найстрашніше зло. Людина з порожньою душею позбавлена дорогоцінного щастя – творити добро й протиставляти сили своєї душі злу.

ДРУГІ ЗБОРИ. ПРО БРУДНІ СЛОВА І ЖАРГОНІЗМИ.

Форма проведення: лекція

Задачі зборів:

1. Довести до відома батьків наявність проблеми, що полягає в існуванні у шкільному колективі жаргону і нецензурної лексики.

2. Пояснити та обґрунтувати необхідність боротьби з цими явищами.

3. Переконати батьків особистим прикладом допомогти дітям позбутися цього негативу .
Хід зборів
І. Виступ учителя

— Сьогодні мова піде про те, що засмічує і забруднює нашу мову. Ці слова згубно впливають і на тих, хто їх промовляє, і на оточуючих. Розмова намічається серйозна і відверта. На превеликий жаль, грубість і нецензурна лексика стали у нашому житті майже звичним явищем. Чому так відбувається? Причиною такого стану речей на найнижчому «побутовому рівні» можна продемонструвати за допомогою вірша:
Як доісторичні люди,
Діти наші пишуть всюди ––
На стіні і на паркані
Слова нікчемні і погані.
Бо чують ті слова
Горе-письменники щоденно,
Тому і закарбовуються вирази нікчемні
В свідомості у них — це достеменно.

— Лайка, матюки — антисуспільні явища, і сприймати їх необхідно як зло.

Та все ж, напевно, потрібно розібратися у тому,чому люди так брудно лаються?
Найчастіше, це своєрідне «зухвальство», розкутість. Звідки все це потрапило до нашої мови і у чому причина його живучості?

Спеціалісти з історії мови стверджують, що вживання брудних висловів може сприйматися як порушення певних табу (у даному випадку — морального). У стародавній літературі і в народних традиціях заборона на матерні слова була пов’язана з уявленням про те, що вони ображають Матір-землю, Богородицю (матір Ісуса Христа) і рідну матір людини.

За народними, моральними уявленнями слов’ян, той, хто лається, принижує не стільки матір співрозмовника, скільки свою власну матір. Серед легенд про походження брудних слів є така: «Одного чоловіка попутав нечистий. Цей чоловік убив свого батька та одружився зі своєю матір’ю. Із тих пір і пішла матірщина».
Проте, у слов’ян вважалося гріхом так лаяти дітей, бо на тому світі вони відвернуться від своїх батьків. Дитину, яку облаяли брудним, чорним словом, пом’янувши чорта, диявола, відьму, демона, могли забрати, за повір’ям, злі сили. Не можна було лаятися у домі при іконах, при пічці (це не подобалося домовим). У домі, де лаються, вважалося, можуть оселитися біси, а янголи полишають так оселі.
Не можна стверджувати, що на Русі зовсім не лаялися. Що було, то було, але не так, як зараз. По-перше, лаялися на весіллях, щоб відлякати від молодят злі сили. По-друге, на полі бою, щоб розохотити себе і ворога. У повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба» є сцена облоги фортеці Дубно запорізькими козаками, де кошовий отаман віддає розпорядження перед боєм вибиратися з ряду молодцям, що най зубастіші на слово, щоб задирати супротивників-ляхів, які лайки не стерплять і, «може статися, вже сьогодні всі вийдуть із воріт». Все вийшло так, як і задумав кошовий отаман. Невдовзі після словесної баталії ворота відчинилися, виступило польське військо, і розпочалася жорстока битва.

У багатьох стародавніх лайливих словах немає повабності та непристойностей. Такі слова свідчать про те, що відповідно до природного почуття сорому є скритим від сторонніх очей: статеві органи, інтимне життя. Під час переходу від язичества до християнства лайка перейшла до розряду богохульства. Звідси й походить заборона на неї з боку церкви — носія християнської моралі. Однак, слов’яни вдома (на своїй території) взагалі ніколи не лаялися, а лише в походах: вдома боялися накликати лайкою біду на свою оселю.

Чому ж нині лаються навіть діти і підлітки? Психологи так пояснюють причину інтересу до брудних слів. У віці 11–12 років підліток хоче здаватися таким собі досвідченим знавцем «усього такого». Ми розуміємо, що матюки — це непристойно, та, крім того, це ще й соціальне зло. Мова покидьків вже загрожує стати нормою. Саме тому їй необхідно оголосити війну. Дуже цікавий звичай щодо цього є в американських сім’ях. Коли діти приносять із вулиці гидкі слова і запитують про їх значення, батьки, як правило, пояснюють все чесно, але потім обов’язково змушують дитину вимити рота з милом. І це аж ніяк не покарання, а проста гігієна, бо гидкі слова бруднять і рот, і душу, і свідомість, і слух.
Може, не погано було б і нам започаткувати подібний звичай!

Крім лайливої лексики і відвертої матірщини, є ще одна небезпечна хвороба — жаргонізація нашої мови.

Перш, ніж говорити про це, пригадаємо, що жаргонізми — це слова професійних груп або соціальних прошарків, що поставлені в особливі умови життя і спілкування. Звичайно, це не якісь там особливі мови, а особливалексика, слова, що їх використовують ті чи інші групи людей, що близькі за фахом та соціальним станом. Слова ці є зрозумілими вузькому колу людей.

Наприклад, моряки називають своє судно коробкою, фізики-теоретики —
круглий синхрофазотрон — каструлею тощо.

У молоді жаргон або, як говорять, сленг, — також дуже поширене явище. Дорослішаючи, діти, а згодом і підлітки позбавляються одних і обзаводяться іншими жаргонізмами. Наприклад, телик (телевізор), велик (велосипед) — дитячий сленг? У лексиці шкільного жаргону присутні найменування та перенайменування, що пов’язані з такими проявами життя, як навчання, спорт, розваги тощо. (Учитель наводить приклади сучасних сленгових слів, що поширені
серед молоді та підслуханих у даному класі, вислуховує думки батьків щодо
цього.)

— Звичайно, нам не все подобається, та однією з головних психологічних причин прояву і життєдіяльності шкільного сленгу є бажання самоствердитися, виявити або підкреслити завдяки мові свою належність до певного товариства.
Кимось мимоволі вимовлене слово або вираз можуть стати крилатими. Молодіжний жаргон вважається віковою хворобою і, як будь-яка дитяча хвороба, може минути. Значно гірше, якщо вона не минає, а переходить у доросле життя. Жаргон вбиває думку, відбиває здатність думати у його палких прихильників, збіднює мову. Адже одне таке слово може мати декілька значень. Наприклад, дієслово сікти може означати — розуміти, збагнути, запам’ятати, взяти на замітку тощо. Про жодні почуття при цьому не може бути й мови. Жаргон — це певна манера розмовляти, і ця манера із роками може помститися за себе. Дорослішаючи, молода особа не зможе обходитися лише звичним жаргоном — він просто є недопустимим у нашому житті. Якщо юнак або дівчина не опанують до часу, доки вони подорослішають, справжню літературну мову, то вони будуть дуже скупі у спілкуванні. Той, хто любить свою мову, хто пишається нею, має виступати проти жаргонізмів, виправляти власну мову.
(Завершити збори доцільно анкетуванням батьків і обробкою за допомогою членів батьківського колективу та підсумовуванням результатів анкетування, оголошенням результатів анкетування дітей, прийняттям рішення батьківських зборів.

ТРЕТІ ЗБОРИ. РОЗВИТОК УВАГИ ТА ПАМ’ЯТІ ДІТЕЙ - ВАЖЛИВА УМОВА ПОВНОЦІННОГО НАВЧАННЯ.

Задачі зборів:

1. Розкрити роль покращення пам'яті, вміння зосереджуватися, уважності дітей у навчально-виховному процесі.
2. Дати рекомендації батькам щодо розвитку уваги та пам'яті дітей, зокрема під час виконання домашніх завдань.

Хід зборів

І. Виступ шкільного психолога

ПАМ'ЯТЬ ЯК РОЗУМОВИЙ ПРОЦЕС

Для люблячих батьків немає нічого дорожчого, як дитина. Це вічна істина, бо сенс людського життя в тому, щоб повторити себе у новій людині, повторити на вищій основі, підняти дітей на вищій ступінь інтелектуального та морального розвитку, аніж досягли ми самі, батьки.

Не дивно, що батьків дедалі більше турбують труднощі, з якими зустрічаються їхні діти в навчанні.

Шановні батьки! Пам'ятайте, що не тільки фізичне здоров'я, але й розумовий розвиток вашої дитини залежить великою мірою від вас. У роботі в цьому напрямку є багато шляхів, і надзвичайно важливі серед них — це розвиток пам'яті та уважності.

Пам'ять — це розумовий процес, який включає в себе своєрідний «запис», зберігання та витяг інформації.

Пам'ять — дивовижна властивість людської свідомості.

Не викликає сумніву той факт, що здатність до запам'ятовування має на наше життя величезний вплив.

Кожна людина наділена пам'яттю, рівень якої залежить від індивідуальних здібностей людини і може бути високим, середнім чи слабким. Ми, дорослі, повинні розуміти свою важливу роль у розвитку пам'яті дітей, систематично спостерігати за ними, вивчати особливості їх розвитку, у тому числі особливості формування їх пам'яті.

Батькам слід звернути увагу ось на що:

Деякі діти відчувають складності із запам'ятовуванням, їм важко сприйняти, зберегти інформацію, вони не можуть утворювати асоціації; інші ж запам'ятовують швидко та надовго.

Отже, ми не можемо очікувати рівних успіхів від дітей, хтось має хорошу пам'ять, інший — слабку. Батькам слід знати рівень розвитку пам'яті своїх дітей для того, щоб визначити обсяг вимог, які їм слід ставити до дитини. Якщо батьки не беруть це до уваги, не задумуються над можливостями дитини, то вони можуть почати принижувати її в очах друзів та ровесників образливими порівняннями, що є цілком недопустимим.

Нервові діти, що страждають на шлункові захворювання чи порушення роботи залоз внутрішньої секреції, а також слабкі фізично школярі, як правило, не мають гарної пам'яті. Замість того, щоб постійно підганяти дитину, батькам слід терпляче та співчутливо ставитися до її фізичних ускладнень, шукати спосіб лікування, бо, ліквідуючи причину, ми боремося з наслідками.

Незалежно від того, хороша чи погана пам'ять у дитини, перевантажувати її шкідливо. Завчання віршів чи прози може бути корисним лише у тому випадку, якщо воші використовуються у повсякденному житті чи необхідні для тренування пам'яті. Примушувати дитину завчати незрозумілі речі, які ніколи не доведеться використати на практиці, і, отже, вони будуть забуті,— це значить тільки даремно викликати занепокоєння, напругу. Батьки мають допомагати дітям удосконалювати свою пам'ять. Але в цьому випадку їм також слід дотримуватись «золотої середини».

ЗАНЕПОКОЄННЯ І ДЕПРЕСІЯ ТА БОРОТЬБА З НИМИ

Занепокоєння та депресія — це дві основні причини незадовільної роботи пам'яті у будь-якому віці. Вони повністю заволодівають увагою людини, не даючи їй можливості зосередитися па чомусь іншому. В екстремальних емоційних станах людина припиняє помічати навколишній світ: замість того вона замикається у свічі власних переживань і таким чином втрачає здатність записувати інформацію з тією ефективністю, з якою могла це робити, коли її свідомість була відкрита для сприйняття своїх вражень.

У цьому випадку розум людини займають виключно негативні думки, і в ньому не залишається місця для інших думок, які стимулювали б роботу пам'яті.

У свідомості пригніченої людини думка про неприємності, що нараз спіткали її, тягне за собою довгий ланцюг спогадів про минулі біди, нервова напруга повністю блокує пам'ять, і людина починає займатися самокатуванням. Це порочне коло можна розірвати, тільки перемкнувши увагу на якийсь інший предмет чи розслабившись.

Якщо ви розхвилювалися не на жарт, скажіть собі: «Я хочу згадати це. Значить, мені слід заспокоїтися та зосередитися ще раз як належить».

Для цього можна використати прості дихальні вправи: вони допоможуть повернути самовладання протягом декількох секунд.

Дихальні вправи, за допомогою яких можна повернути самовладання.

Уявіть собі, що ви лежите на березі моря літнім ранком та спостерігаєте за рухами хвиль. Уявіть собі запах морської води та свіжий подих бризу;

Дихайте глибоко через ніс, втягуючи та випускаючи повітря поступово, подумки уявляйте собі, як м'яко набігає на берег хвиля (вдих) і з тихим плескотом відкочується назад (видих);

Прислухайтеся до плескоту хвиль, продовжуючи глибоко дихати у повільному та рівномірному ритмі;

Пливіть по хвилях, поки вам не захочеться позіхнути (вірна ознака розслаблення, що настало).

Інший спосіб заспокоїтись: коли перед вами постане яке-небудь важке питання, просто «проігноруйте його чи тимчасово уникати відповіді, продовжуючи, тим не менше, розмову на ту ж тему. Таким чином ви зумієте впоратися з хвилюванням і не втратите нитку розмови.

Ви можете навчитися майстерно приховувати подібні провали у пам'яті, по ходу розмови добираючи синоніми та цікаві визначення до забутого слова. Спокійно віддайтеся течії бесіди, а не метикуйте гарячково, що ви збираєтесь сказати у наступний момент.

Для пригніченої людини забудькуватість звичайна та неминуча, а її здібності до навчання у період депресії надзвичайно низькі. Насамперед, слід вийти із депресії, перебороти у свідомості нав'язливі думки, що паралізують розумову діяльність. Коли ви віднайдете здібність бачити навколишній світ, ваша пам'ять повернеться до вас сама собою.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ УВАГИ У ДІТЕЙ
ТА ПОРУШЕННЯ В НИХ ПРОЦЕСІВ ПАМ'ЯТІ

Кожній людині по силах попередити виникнення проблем з увагою та уникнути можливих наслідків своєї забудькуватості. Для цього слід визначити ситуації, за яких ваша увага різко знижується.

Це відбувається, коли:

- вас підганяють;

- на вас давлять обставини;

- виникають фактори, що відволікають;

- вас перебивають;

- вас переповнюють почуття (збудження, захоплення, гнів тощо);

- ви захоплені якоюсь роботою чи занурені у роздуми;

- ви стомлені та хочете спати (від перевтоми чи під дією ліків);

- ви знаходитесь у звичній обстановці (втрачаєте пильність);

- дієте на «автопілоті» (виконуєте звичні чи автоматичні дії, зовсім несвідомо);

- не розумієте смислу поданої інформації.

Будьте пильними у даних ситуаціях! У вас не порушення пам'яті, а нестача уваги: ваші думки були зайняті якимись сторонніми предметами.

ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ПАМ'ЯТІ

Роботу пам'яті можна контролювати. Щоб зробити це, треба перевести цей процес із пасивного стану в активний. Робимо паузу, подумки коментуємо, створюємо емоцію, яка закріплює слід у пам'яті, поділяємо сприйняту інформацію на категорії, конкретизуємо абстрактні поняття, шукаємо сенс і значення інформації, створюємо асоціації образів (тобто асоціюємо один зоровий образ з іншим так, щоб думка про одне сприяла спогаду про інше) і робимо вербальні коментарі.

(Учитель може попросити батьків таким чином «запам'ятати» дорогу від дому до класу, де відбуваються збори.)

ЯК РОЗВИВАТИ УВАГУ

Речі, що цікавлять нас, ми зазвичай запам'ятовуємо легко, а речі, що не цікавлять нас,— насилу. Це доводить існування зв'язку між пам'яттю, мотивацією та увагою. Механізм функціонування пам'яті можна наочно уявити у вигляді ланцюжка із декількох ланок: потреба чи інтерес, мотивація, увага, концентрація, організація.

Інтерес відіграє істотну роль у створення мотивації, необхідної для тривалої концентрації уваги.

Звичка притупляє здатність до сприйняття: ми перестаємо помічати знайомі речі.

Перший принцип. Якщо ви розгублені, розпочніть із твердої рішучості на все звертати увагу, що зробити досить просто, якщо ви дійсно страждаєте від наслідків своєї забудькуватості. Багато дій ми виконуємо автоматично. Щоб позбавитись автоматизму, ви маєте усвідомлювати свої дії. Перша умова для цього — пауза. Переключіть свій мозок на свідомий режим роботи. Це дозволить вам озирнутися навколо і знайти зорові підказки. Перед тим, як кудись попрямувати, зупиніться на секунду і поставте собі головні запитання: «Куди я йду? Що мені там потрібно?» Зробіть декілька глибоких вдихів та видихів, щоб заспокоїтись та відповісти на ці запитання. Ви зразу помітите, наскільки ефективний подібний прийом у боротьбі зі своєю забудькуватістю. Якщо запам'ятав — значить, дав собі час подумати.

Другий принцип коригування уваги пов'язаний зі здатністю усвідомлювати свої дії: це вміння зосереджуватись на теперішньому моменті. Оволодівши одного разу цим умінням, ви станете набагато зібранішим.

Третій принцип — це передбачення. Під час роботи ви можете уникнути можливих відволікаючих моментів, організувавши своє робоче місце: тобто прибравши зі столу особисті фотографії, книги, які не мають відношення до роботи, вимкнувши радіо.

Існує ще один спосіб зберегти потрібний потік думок: слід уникати відхилень від теми.

Четвертий принцип — термінова дія. Зробіть це зараз, поки думаєте про це.

Увага розпочинається з попереджувальних заходів. Згідно з дослідженнями вчених, люди пам'ятають лише:

10 % того, що читають;

20 % того, що чують;

30 % того, що бачать;

50 % того, що бачать і чують одночасно;

70 % того, що кажуть;

90 % того, що роблять і кажуть одночасно.

Як можна розвинути увагу? Потрібно просто пробуджувати в собі допитливість за допомогою вправ по тренуванню спостережливості. Для цього поставте собі два основних питання: «Подобається мені «це» чи не подобається?», «Що саме у «цьому» мені подобається чи не подобається?».

Таким чином людина розвиває виборчу увагу, тобто вміння зосереджуватися на окремих предметах чи їх групах.

Дітям слід прищепити думку про те, наскільки важливо мати гарну пам'ять,— таким чином вони відчують відповідальність за якісний запис інформації. Далі їх можна навчити активного використання зовнішніх (наприклад, складені на видному місці предмети, які треба взяти із собою, чи записки з нагадуваннями) та внутрішніх підказок (пошук значення, встановлення зв'язків — тобто встановлення схожості та розбіжності, повторення, візуалізація, коментарі з приводу інформації, яка підлягає запису).

Навчіть дитину поділяти інформацію на категорії, класифікувати та організовувати матеріал. Це значить:

1) підсумовувати отриману інформацію;

2) ігнорувати неважливу інформацію;

3) перефразувати вислови (переказати текст своїми словами);

4) вибрати речення, у якому міститься основна думка тексту (чи скласти її самостійно);

5) досягати повного розуміння (ставити запитання, звертатися до словників, обговорювати з товаришами основні думки творів із метою прояснити всі їх темні місця).

Для того, щоб у підлітків та дорослих виборча увага перетворилася на добре вироблену форму спонтанної поведінки, необхідні роки практики.

Виборча увага це ключ до концентрації, який є необхідною умовою для якісної роботи пам'яті.

Дитина, яку хвалять та заохочують, коли вона запам'ятовує щось, отримує додатковий стимул для наступних зусиль. Необхідно також за будь-яку ціну уникати покарань: адже точно визначити рівень розвитку дитини неможливо, оскільки у дітей різний темперамент. Все, що ви можете зробити,— це спробувати зацікавити дитину.

Якщо дитина навчається на цікавому для неї матеріалі, процес навчання перетворюється на гру, і ви швидко досягаєте мети. Наприклад, тренуванням спостережливості можна займатися у будь-який час і в будь-якому місці. Потрібно просто звертати увагу дитини на різні предмети і разом з нею аналізувати їх. Можна вигадати різні ігри, що розвивають увагу, чи дізнатися про них із спеціальної літератури.

ІІ. Педагогічний практикум для батьків

1. Батькам пропонується обговорити тему: «Робота в родині над вихованням у дитини довільної та недовільної уваги» та обмінятися досвідом із виховання у дитини уваги.

ІІІ. Підсумки зборів

Наші діти щодня долають незбагненний і дивовижний світ пізнання. Використовуйте ж якомога більше часу для того, щоб допомогти своїй дитині зробити ще і ще один крок на цьому шляху. Проводьте разом з дитиною більше часу. Незабутні хвилини подиву, захоплення, здивування, які переживає вона,— це злети допитливої думки.

У дитячому мозку в такі хвилини відбуваються дивовижні речі: між мислячими клітинами встановлюються найтонші нитки взаємозв'язків. І чим більше речей та істин відкривається перед вашою дитиною в навколишньому світі, тим більше вона бачить незрозумілого, загадкового. Приділяйте увагу своїй дитині. Чим більше вона поставить запитань, чим більше збагне навколо себе, тим пильніше буде її око і гостріша пам'ять. Будьте ж вихователями розуму своєї дитини, вчіть її думати, мислити, відчувати і розуміти.

ЧЕТВЕРТІ ЗБОРИ. ТРАДИЦІЇ НАШОЇ СІМ’Ї

Форма проведення: сімейний вечір.

Цільова аудиторія: батьки з дітьми.

Завдання зборів:

1. Об’єднати батьків і дітей у спільній діяльності.

2. Активізувати в свідомості і підсвідомості дітей та батьків питання приналежності до нації, сім'ї.

3. Спонукати батьків задуматися над питаннями цінностей у суспільстві і в сім'ї.

4. Познайомитися із сімейними традиціями учнів класу.

Час проведення: 1,5 – 2 год

(Напередодні зборів батьки отримують запрошення )

Шановні батьки та діти!

Запрошуємо вас на сімейний вечір «Традиції сім'ї »

Меню:

1. Салат з традицій і їх ролі.

2. Закуска: «Герб сім'ї ».

3. Гаряче: «Презентація традицій своєї сім'ї ».

4. Асорті: «Калейдоскоп ідей».

5. Десерт: «Майстер клас по виготовленню букету з цукерок».

Із собою мати:

- гарний настрій;

- бажання співпрацювати;

- запас вільного часу.

Чекаємо _________ (у п’ятницю) о ______ в актовому залі.

Попередня підготовка:

1.Анкетування дітей. (Додаток Є)

2. Підготовка презентацій батьками і дітьми: «Традиції нашої сім’ї» (із фотокартками, на мультимедіа).

3. Виготовлення запрошень на батьківські збори дітьми.

4. Створення слайдів під пісню Н. Яремчука «Родина, родина…»

5. Заготовка матеріалів для створення букетів з цукерок.

6. Роздруківка календарів свят.

Хід зборів

Батьки і діти сидять за одним круглим столом, попередньо діляться на команди .

Вчитель:

-Добрий вечір, шановні батьки та діти. Сьогодні ми проводимо вечір, на який запросили молодше і старше покоління. Тому попрошу бути вас:

- активними, але не шумними;

- веселими, але не саркастичними;

- стриманими та не мовчазними.

Ви бачите, що сидите в підгрупах. Це означає, що для вас даватимуться певні завдання, які ви виконуватимете разом, але це не змагання і не конкурси.

На наш погляд, справедливо зазначено: "Правильне виховання -це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми, перед усією країною".

Вправа 1. Сімейні цінності

На столах у вас лежать аркуші А4: спробуйте перечислити в групах цінності ваших сімей. (Сімейні цінності: повага до старших; любов і терпіння до дітей; святкові традиції; читання книги і т.д.)

Визначний український учений Іван Огієнко писав: " ... виховувати своїх дітей треба у повній батьківській любові, з повним терпінням. Світ іде вперед, а з ним і діти наші потребують поступу". Він доводив про важливу роль рідної мови, історії, народного мистецтва, народних ігор, національних традицій, звичаїв і обрядів як основних засобів родинного виховання. В його баченні родинне виховання має базуватись на вітчизняному фольклорі, літературних і мистецьких засадах. Це сприяє формуванню основних складових духовності особистості: національного мислення, естетичних смаків, етичних навиків, правосвідомості тощо.

Багато перечислених цінностей можна віднести до традицій. І сьогодні ми говоритимемо про традиції сім'ї.

Адже по телевізору ми часто бачимо катаклізми, суперечки, дебати, розлучення. І після перегляду передач, новин все здається у сірих кольорах. А сімейне життя може бути наповнене яскравими пригодами, незабутніми зустрічами і сім'ї, яким комфортно і цікаво жити разом випромінюють це світло і в такому середовищі живуть і батьки й діти.

Традиції – це шлях, який об’єднує і зміцнює сімю. Робить її одним цілим. Кожна сім'я – унікальна по-своєму.

Вправа 2: Герб сім’ї (колаж – 15 хв)

І ми пропонуємо показати визначну рису своєї сім'ї через створення герба, враховуючи традиції, які у ній панують. Зазвичай у гербі відображаються цінності сім'ї, герб – це символ єдності, духовної спільності. Герби почали поширено використовувати в кінці 12 ст. причиною їх поширення стали хрестові походи з їх битвами. Відмінні малюнки на щитах допомагали воїнам впізнавати противника на віддалі, відрізняти соратника від ворогів. Ще до хрестових походів древні народи вибирали собі символи як відмінну ознаку. Але саме лицарські походи стали початком створення особливої геральдичної символіки, в якій був певний смисл, пов'язаний з особистістю чи життєвими віхами кожного із носіїв герба. Такими символами люди гордились і через століття, оскільки вони вказували на древність роду і героїчні вчинки предків.

Створіть герб власної сім'ї : можете використовувати олівці, фломастери, вирізані картинки. Герб може бути будь-якої форми – для цього у вас є ножиці на столах. (презентація гербів)

Вправа 3: Роль традицій (мультимедіа )

У своїх гербах ви показали традиції і цінності сімї. Але що таке традиції? Традиція – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. М.Г.Стельмахович

У нашого народу споконвіку дотримувалися різних традицій:

1) традиції проведення свят;

2) традиції поваги до старших

(у родинах дотримувались таких моральних заповідей: "Шануй вітця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі", "Люби ближнього як самого себе"; шанували моральні чесноти - мудрість, справедливість, мужність, стриманість; поважали "дев'ять плодів Святого духа": любов, радість, мир, терпеливість, доброту, милосердя, віру, лагідність, поміркованість.);

3) традиція передачі трудового досвіду;

4) мистецькі виховні традиції;

5) релігійні виховні етнотрадиції;

6) традиції любові до дітей та відповідальності за їх долю. Відомо, що найвпливовішими вихователями є батьки. Народ шанує тих батьків, які поряд з вимогливістю і справедливістю проявляють чуйність до синів та дочок і, водночас, засуджує ухиляння від батьківських обов'язків. Про батьківство і материнство, сім’ю поширено багато народних висловів.

Вправа 4: Приказки

Пропонуємо вам ці вислови зачитати. На столах у вас лежать конверти, у них надруковані слова. З розрізаних слів складіть приказки про сім’ю.

(Дітям потрібні не повчання, а приклади. Жозеф Жубер

Якщо дитина не буде відчувати, що ваш будинок належить і їй теж, вона зробить своїм домом вулицю. Надін де Ротшильд

Дерево красне корінням, а людина родом.

Без сім'ї немає щастя на землі.

Добрі діти батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.

Яке дерево – такі й квіточки, які батьки – такі й діточки.

Яка сім'я – такий і я.

Який дуб – такий тин, який батько – такий син.

Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся і свого не згубиш.)

Роль традицій у розвитку дітей:

- розвивається національна свідомість;

- виробляються мотиви приналежності до нації, держави;

- формується система поглядів, переконань, ідеалів, що на сьогоднішній день є актуальним, оскільки у цій сфері спостерігається «вакуум»;

- сприяє всебічному розвитку дитини (інтелектуальному, духовному, фізичному…);

- у сім'ї створюється атмосфера доброзичливості;

- формуються духовно-моральні якості;

- розвиток творчості та розвиток трудових навичок;

- сприяє відчуттю приналежності до системи (сім'ї. держави, нації…).

Чи важливо на це звертати увагу?

Сучасні вчені стверджують, що потенційні можливості сім'ї у вихованні дитини не використані. І саме через це спостерігається велика кількість одиноких людей, неповага до старості, егоїзм… А духовний світ особистості та її інтелектуальна сфера є наслідком виховання в родині.

Вправа 5: Презентація традицій сім’ями (30 хв)

Дехто з вас готував презентацію власних традицій у сімї,попросимо поділитися досвідом . (Сім'ї презентують традиції, які панують у їхніх сім'ях (батьки з дітьми попередньо готують завдання на мультимедіа).

Вправа 6: Калейдоскоп ідей (15хв)

Поділіться власними традиціями у ваших сім'ях (батьки й діти розповідають).

Теоретична інформація:

У кожній країні є свої національні свята для дітей.

У Японії дуже своєрідно проходить "День дівчаток". У кожній сім'ї ставиться спеціальна гірка, на яку поміщають всіх ляльок. Деякі ляльки зберігаються в сім'ях десятки років. В «День дівчаток» садять ляльок-дівчаток, а в «День хлопчиків» садять ляльок-хлопчиків. Цей ритуал дуже красивий і має дуже велике значення, тому що виховує дбайливе ставлення до іграшок, вчить ставитися до них як до членів сім'ї. Через це свято здійснюється зв'язок поколінь – до ляльок торкалися руки прабабусі. Цьому навчають у Японії в сім'ях.

У Данії є дуже цікаве свято ліхтариків. Діти самі виготовляють ліхтарики і з настанням темряви обходять із запаленими ліхтариками навколо будинку. При цьому вони співають обрядові пісні і потім отримують спеціальні тістечка, подарунки.

Багато цікавих ритуалів у країнах Африки, в Китаї, Індії. Через участь у цих святкуваннях людина долучається до духовної культури народу, відчуває свою причетність до даної цивілізації. Світ доброти, краси, гармонії відкривається перед людиною через свята.

У кожного свята - свої традиції. Новий Рік особливо багатий на усілякі звичаї та ритуали. Приміром, у домівці неодмінно має бути прикрашена ялинка або сосна, на столі – шампанське, а під бій курантів заведено загадувати найзаповітніші бажання.

Але є ще традиції сімейні, які батьки та діти повторюють рік у рік, а іноді – з покоління в покоління. Такі звичаї об’єднують домочадців, дарують відчуття магії та неповторності новорічної ночі.

Пропонуємо вашій увазі калейдоскоп новорічних ідей.

1. В очікуванні дива

Підготовку до Нового року можна почати заздалегідь і жити в передчутті свята. Наприклад, 19 грудня, в день Святого Миколая, повісьте на ручку дверей або на камін смугасті шкарпетки для подарунків і покладіть туди листи для Діда Мороза. А пізніше дідусь покладе туди подарунки та листівки з побажаннями.

За 12 днів до Нового року кожного вечора на вечерю готуйте нову страву або страви різних національних кухонь. У процесі приготування можна розповісти дітям багато пізнавального про країни та континенти. А під час вечері можна загадувати бажання.

2. Домашня стінгазета

Спробуйте зробити разом домашню газету. Нехай вона буде яскравою, смішною, з добрими побажаннями. Намалюйте новорічну ялинку, а замість кульок приклейте фотографії своїх рідних, напишіть побажання, вірші, шаради, загадки, шаржі.

Можна навіть влаштувати змагання – батьки роблять свою газету про дітей, а діти – про батьків. Цікаво буде спостерігати, як з кожним роком дедалі серйознішими стають побажання дітей і як вони змінюються на фотографіях.

3. Ялинкова іграшка – своїми руками

Колись давно ялинкові іграшки майстрували своїми руками. Використовували будь-які підручні матеріали – лялечки, сердечка, обгортковий папір, вату, обрізки тканини. Може й у вашій сім’ї з покоління в покоління передається така іграшка?

Якщо ні, ви можете розпочати з дітьми таку традицію, і нехай кожен із нащадків зможе побачити іграшки, зроблені вашими руками. А ще можна виготовити саморобні вітальні листівки для всіх членів сім’ї.

4. Сімейний альбом

Наприкінці грудня попросіть усіх домашніх написати про те, як минув рік, що збулося із загаданого, що сталося хорошого. Зберіть усі твори в один альбом, вклейте кращі фото. Можна змонтувати фільм з домашнього відео за минулий рік, записати на диск і відправити в той же альбом, у спеціальну кишеньку.

5. Мрії збуваються!

У перші хвилини Нового року роздайте усім членам сім’ї папір і ручки – нехай кожен запише все, що хоче одержати та чого хоче досягти в новому році. Потім записку треба згорнути в трубочку, підписати та покласти в порожню пляшку від шампанського. Вона зберігатиметься до наступного Нового року. Тоді ці записки прочитаєте й здивуєтеся – але ж багато чого збулося!

6. Пошуки подарунків

Зазвичай подарунки кладуть під ялинку. А можна влаштувати міні-квест – розвісьте на гілках записки із вказівкою місць, де шукати презенти. Записок може бути кілька. Тож у пошуках подарунка рідним доведеться і під ліжко зазирнути, і на балкон вийти.

Це лише кілька традицій для прикладу, але можна вигадати щось своє, особливе – новий ритуал достеменно приживеться у сім’ї і стане одним із довгоочікуваних новорічних чудес.

Вправа 7: Створення сімейних календарів

Свято - це особливий стан душі, радісний емоційний підйом. Свята, пов'язані з історією країни, з її віковими традиціями, обрядами, звичаями дозволяють людині усвідомити свою єдність з усім народом, відчути єдність із сім’єю, родиною.

Календар свят змінюється як змінюється історія Вітчизни. Незмінними залишаються традиційні християнські свята, інтерес до яких значно зріс. І це не просто цікавість. Знання витоків вітчизняної культури, моралі і звичаїв свого народу, допоможе зрозуміти історію своєї країни.

"Невідомо, якою буде людина через 1000 років, але якщо забрати у сучасної людини цей успадкований і нажитий скарб свят, обрядів – тоді вона все забуде, і всьому розучиться, і повинна буде все починати спочатку "

В. О. Ключевський

Для повноцінного розвитку дитини їй необхідне свято як повітря.

« Нехай кожний, – писав К. Ушинський, – пригадає своє дитинство, і він побачить, що свято для дитини зовсім не те, чим воно є для нас, а це справжня подія в річному дитячому житті, і що дитина лічить свої дні від свята до свята, як ми лічимо свої роки від однієї важливої події нашого життя до іншої»

Звичайно, діти пам’ятають про своє день народження і чекають його із трепетом, полюбляють новий рік, адже буде багато подарунків, і, як написала одна дитина: «у святкові дні всі такі привітні і добрі…». Тому виникає питання, а чому тільки у святкові дні?

Дитина як губка, вбирає в себе все, і від того яким емоційним станом будуть пофарбовані її святкові дні, буде залежати її особисте життя, майбутня сім'я.

Навчити дітей відпочивати, вести себе на дозвіллі - це важливе завдання батьків і педагогів.

Але всі свята, а дитячі особливо, вимагають не стільки часу і грошей, скільки душевного тепла і любові.

Зараз ми пропонуємо вам створити «Календар свят», в якому відмітите свята у вашій сім’ї. Ви бачите, що в календарях відмічені вже такі свята, як:

День матері – друга неділя травня

День сім’ї – 15 травня

День захисту дітей – 1 червня

День батька – третя неділя вересня

Всесвітній день дитини – 20 листопада

Завдання: (роздаються календарі, в яких відмічаються свята кожної сім'ї: дні народження усіх членів сім'ї, день матері, дитини, батька…).

Вправа 8: Майстер-клас по виготовленню букету з цукерок.

Сюрприз.

Батькам презентується під музику слайди з показом фотографій (фотографії були раніше зібрані в дітей, на яких зображені батьки з дітьми) під пісню «Родина, родина…» Н.Яремчука.

1.2.ІНДИВІДУАЛЬНІ ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Індивідуальними формами роботи вчителя з батьками є:

- відвідування сімей учнів удома;

- бесіди з батьками учня, тощо.

Відвідування сім'ї учня вчителем.

Учитель відвідує сім'ю учня з метою налагодження контактів з батьками, з'ясування загальної та педагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консультування щодо єдиних вимог до дитини, залучення батьків до участі в роботі школи тощо.

Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний візит учителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Перше відвідування сім'ї класним керівником є дуже відповідальним моментом, який найчастіше вирішує, чи будуть батьки прислухатися до порад учителя, співпрацювати зі школою в питаннях навчання та виховання дітей.

До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь: дізнається про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можливі питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед.

Звичайно, за один візит класний керівник не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не слід виявляти нетерпіння, переривати розповіді батьків та інших членів сім'ї. Бесіда з батьками має проходити у доброзичливому, спокійному тоні.

Індивідуальні бесіди з батьками

Відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтерес батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з класним керівником на педагогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати. Не можна проводити бесіду з батьками у присутності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схвалення чи осуд школяра будуть сприйняті дорослими так, як ви цього бажаєте.

Не завжди бесіда з батьками має бути тривалою. Іноді буває достатньо короткої розмови, кількох вагомих слів.

Перевагою індивідуальної роботи є те, що наодинці з учителем батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з учителем залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена. Індивідуальне спілкування з батьками дає вчителю можливість вибрати правильний підхід до дитини.

1.2.1.ОРІЄНТОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ БЕСІД З БАТЬКАМИ

ЯК РОЗВИНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДИТИНИ

Вам знадобиться :

- заохочувати прояви самостійності дитини;

- закріпити за дитиною посильні домашні обов’язки;

- виділяти дитині кишенькові гроші.

Інструкція

1. Відповідальність — невід’ємна якість дорослої зрілої особистості. Це ємне поняття, головний зміст якого — вміння усвідомлювати свої вчинки і слова і відповідати за їх наслідки. Наявність або відсутність у людини цієї важливої якості багато в чому впливає на її відносини з оточуючими, та й з суспільством в цілому. А коли зароджується подібна якість у людей?

2. Батьки дуже часто задаються питанням: як розвинути відповідальність у дитини, і коли починати це робити? Часом вони не поспішають покладати на своє улюблене чадо якусь частину обов’язків по будинку, думаючи, що той ще занадто малий, встигне. Однак у цьому випадку можна упустити момент, адже відповідальність потрібно виховувати чим раніше, тим краще. І починати з дрібниць. Наприклад, маленька дитина хапається за віник і намагається «помести» (вона ж бачила, як це роблять батьки). Подібні прагнення варто заохочувати, а не припиняти на корені — мовляв, зроблено буде аби-як.

3. Краща реакція на такі прояви самостійності— похвалити за ініціативу. І розповісти, як це можна зробити краще. Дитині належить в житті дізнатися не тільки про коло домашніх обов’язків, а й про те, як виявляється соціальна відповідальність — вміння нести відповідь за свої вчинки і результати своєї праці перед суспільством. І починається виховання вміння виконувати свою роботу якісно якраз в батьківській сім’ї — при виконанні домашніх обов’язків.

4. Мабуть, один з головних чинників в плані розвитку у дитини почуття відповідальності — це вміння батьків довіряти їй. Не контролювати кожен крок, не поспішати відразу ж перероблювати те, що у неї не виходить. Чи зможе маленька людина навчитися, як взяти на себе відповідальність за результат своєї праці, якщо знатиме, що в кожному разі все за неї дороблять дорослі? Що всі її проблеми вирішить хтось інший? Чи зможе вона стати самостійною або назавжди залишиться залежною від батьків?

5. У міру дорослішання дитини відкриваються інші шляхи становлення її, як відповідальної особистості. Один із способів, як навчитися відповідальності, — кишенькові гроші. Перед тим як виділяти синові або дочці кошти на дрібні витрати, батькам варто роз’яснити йому / їй, що розпоряджатися ними слід бережливо, і не витрачати їх на що попало, як тільки вони з’являються.

6. При цьому потрібно розставити всі крапки над «i»: за будь-яких обставин дитині не буде виділено коштів більше, ніж таку-то кількість на тиждень / місяць. А якщо хочеться витратити кишенькові гроші на щось більш-менш дороге, то краще всього накопичити їх. При цьому не слід контролювати, на що чадо витратить виділені кошти, — просто цікавитися тим, що відбувається в його / її житті.

7. Виховуючи відповідальність як якість особистості дитини, ніколи не потрібно забувати про силу особистого прикладу. Адже син або дочка, особливо в дошкільному віці, вчиться життя і поведінки насамперед від своїх батьків. І якщо вони говорять одне, а роблять зовсім інше, то чому вони навчать своїх дітей? Так що кращий спосіб виховання відповідальності і самостійності –позитивний власний приклад.

ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИ УРОКИ

Які можуть бути причини того, що дитина не хоче робити уроки або робить їх занадто довго?

1. Дитину щось турбує.( Якщо школяр весь час відволікається під час виконання домашніх завдань, спробуйте з’ясувати, в чому причина.)

2. Дитина не знає, з чого почати. Якщо завдань занадто багато, допоможе максимально чіткий план. Навчіть його працювати за планом, викреслюючи зроблені пункти.

3. У школяра великі прогалини в знаннях. Якщо це так, то проблему потрібно вирішувати разом з учителем.

4. Йому не подобається вчитель або предмет.Тоді пофантазуйте разом з дитиною, яку користь він міг би отримати від знань, отриманих на цих уроках. Наприклад, поговорити англійською мовою з новими друзями з табору. Поясніть йому, що існуючу ситуацію змінити складно. Тому він повинен налаштуватися на те, щоб виконувати хоч би мінімальні завдання з цього предмету і налагодити відносини з учителем. Якщо це неможливо — краще йти втрьох до вчителя і обговорювати проблему з ним.

5. Йому не цікаво.Тоді спробуйте все перевести в гру. Купіть ігрові книги, вивчіть нові загадки про школу, візьміть набори, за допомогою яких зможете пояснювати йому ті ж математичні чи інші правила. Спробуйте розповісти йому казку, в якій головний герой досягає чогось, тому що знає щось краще іншого.

ЯК ПРИЩЕПИТИ МАЛЮКОВІ ЛЮБОВ ДО ЧИТАННЯ

У століття електроніки і гаджетів книги займають все менше місця. Однак психологи вважають, що надмірне захоплення комп’ютером, ігровою приставкою і телевізором призводить до втрати можливості створювати в розумі зорові образи, яку фахівці називають «уявною візуалізацією».

Кілька рекомендацій, як привчити дитину до читання:

- Самі читайте книги. Мається на увазі не тільки читання казок малюкові в дитячому віці, але і читання для себе. Будь-який приклад заразливий — через деякий час дитина обов’язково замислиться, чому його мамі так цікаво читати навіть товсту книгу без картинок.

- Не варто карати читанням. Частенько можна спостерігати сімейну сцену, коли проштрафившогося малюка відправляють у кімнату і змушують читати. Що ж дивуватися, якщо в цьому випадку читання буде асоціюватися у дитини з негативними моментами і викликати негативні емоції? Звичайно, дитину більше цікавлять online ігри, але і їх не потрібно забороняти. Нехай дитина грає під вашим наглядом в добрі ігри, які вчать відповідальності і кмітливості.

- Постарайтеся зацікавити маленького читача — для цього потрібно правильно підібрати книги, які дитині належить прочитати. Розповідайте маляті про те, які пригоди він зможе пережити, якщо відкриє книгу про Вінні-Пуха або Чіполіно. Малята дуже цікаві: ваша дитина навряд чи залишиться байдужою до таємниці Золотого ключика і обов’язково захоче дізнатися, чим закінчилася подорож Гуллівера.

- Слідкуйте, щоб на книжковій полиці вашого малюка не було низькопробної літератури та книг низької якості. Розчарування від такої книги може бути настільки сильним, що здатне зовсім відбити бажання читати. Намагайтеся регулярно поповнювати сімейну бібліотеку цікавими, якісними і яскравими дитячими книгами.

- Обов’язково обговорюйте з малюком прочитане. Вислухайте свого маленького вигадника: нехай він поділиться своєю оцінкою хороших і поганих вчинків головних персонажів. А можна разом придумати продовження улюбленої історії — хто знає, може зараз перед вами свої перші творчі кроки робить майбутній знаменитий письменник, сценарист або режисер.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ВКРАЛА

Складні емоції виникають у батьків, які розуміють, що злодійство стало проблемою їхньої дитини, їх сім’ї. Крім того важко відразу зрозуміти, що робити, якщо дитина вкрала. Дитячі психологи дають свої рекомендації, щоб це не стало типовою поведінкою.

1. У 2-3 роки дитина не сприймає злодійством бажання взяти чужу іграшку і не повернути її. Почуття провини покладати на неї не варто. Поясніть, що іграшку потрібно повертати, знайомте з поняттями «своє» і «чуже». Останнє доведеться пояснювати ще дуже довго. Використовуйте для цього перенесення емоцій, сюжетно-рольові ігри.

2. Не залишайте без уваги першу крадіжку, навіть якщо вона незначна і в межах сім’ї (дитина забрала копійки з тумбочки і т.п.). Реакція на такий вчинок має бути однаковою у всіх членів сім’ї, щоб дитина не подумала: «У батьків вкрасти не можна, а у бабусі — можна, адже лаятися не буде».

3. Лаяти і соромити дитину за злодійство не має сенсу. Важливо пояснити, чому це робити не можна. Варто з’ясувати причину, чому дитина вкрала. І необхідно скласти адекватне покарання, не принижуючи дитини і не застосовуючи фізичне насильство.

4. Батькам доведеться самостійно з’ясувати і проаналізувати причину крадіжки. Нерідко діти крадуть через нерозуміння, що чужого брати не можна, або щоб привернути до себе увагу дорослих, або щоб завоювати повагу однолітків (зазвичай в 6-12 років). За рахунок вкрадених грошей або приємних дрібниць діти можуть «купувати» увагу інших дітей. Також дитина може намагатися самоствердитися за рахунок вкрадених речей (новий телефон, гаджет, гроші тощо). Іноді дитина краде, щоб допомагати комусь «бідному». Аналізуйте поведінку дитини в дитячому колективі, спілкування з іншими дітьми і дорослими. Якщо не знаєте, як поступити в складній життєвій ситуаціїї, зверніться за допомогою до астролога. Сьогодні услуги астролога коштують недорого. Крім того, консультація рекомендована батькам дітей до 15 років. Цей аналіз дозволить дізнатися про індивідуальні якості дитини і міститиме рекомендації з розвитку дитини, виховання, спілкування з ним. Дозволить ростити гармонійну, сильну особистість, вибудовувати довірчі відносини. Буде проведено визначення критичних точок у житті дитини і у взаєминах з нею.

5. Не варто вести публічний розгляд в садочку, у школі, при всіх членах родини. Публічна ганьба — цей стрес може нашкодити психіці дитини, спровокувати агресію і психосоматичні захворювання, зруйнувати колективні відносини. Обговоріть проблеми у вузькому колі.

6. Не лякайте дитину, що вона стане злочинцем, не повторюйте постійно нотації, якщо проблема вже вирішена.

7. Помилково сприймати злодійство дитини як «погані гени». Якщо дитина вкрала, значить у неї є проблеми, або в сім’ї є проблеми, або є помилка виховання, при якій не встигли пояснити, що красти не можна. Також потрібно контролювати брехню дитини, працювати над бажанням дитини збрехати, тому що обман і злодійство тісно пов’язані.

8. Якщо підліток вкрав гроші і їх витратив, крім усього іншого, необхідно дати йому шанс заробити (під батьківським контролем) і віддати вкрадене.

9. Не звинувачуйте дитину, поки не впевнені, що вкрала саме вона. Давайте можливість зізнатися першим.

10. Багаторазове злодійство, яке батьки не в силах зупинити, вимагає корекції за допомогою психолога.

11. Добре, якщо батьками ведеться профілактика крадіжок: пояснення, що таке «своє» і «чуже», нехай дитина відчує, що буде, якщо заберуть її річ без дозволу, пояснення, що не буває безкарного «дрібного» злодійства, що відсутність вкраденого завжди помітять.

ЧИ МОЖЕ ІНТЕРНЕТ ЗАШКОДИТИ ДИТИНІ

Небезпечний Інтернет

Сьогодні багато дітей вже просто-напросто не можуть уявити собі життя без Інтернету. І в цьому немає абсолютно нічого дивного. Всесвітня глобальна мережа — невичерпне джерело найрізноманітнішої інформації, яке все активніше і активніше застосовується в освітньому процесі. Втім, самих дітей більше привертають інші можливості, а саме розваги та спілкування. Як би там не було, але сьогодні число неповнолітніх відвідувачів глобальної мережі досягла досить значних показників. Однак, на жаль, Інтернет — середа небезпечна. У ній є загрози, про які завжди необхідно пам’ятати. Особливо, якщо мова йде про неповнолітніх. Адже це найбільш вразлива частина інтернет-аудиторії.

Так які ж небезпеки підстерігають в Інтернеті наших дітей? В першу чергу, це, звичайно ж, загальні для всіх відвідувачів глобальної мережі загрози. До них відносяться шкідливе ПЗ і різні види шахрайства. Втім, і тут є свої особливості. Справа в тому, що неповнолітні довірливіші і цікавіші дорослих. Тому вони запускають файли, отримані від незнайомих людей, «клюють» на спамові листи і рекламні банери. Можна налаштувати ваш вай фай роутер, щоб блокувати завантаження цих непотрбних речей. Так ви убезепечите себе від поширення цієї електронної зарази.

В результаті діти частіше за дорослих сприяють появі на домашніх комп’ютерах вірусів, троянських коней і іншого шкідливого ПЗ. І добре ще, якщо справа обмежиться включенням ПК в бот-мережу або його блокуванням з вимогою відправлення SMS. Це, звичайно ж, досить неприємні ситуації. Але їх можна вирішити самостійно або шляхом виклику фахівців. Гірше, коли на домашньому комп’ютері зберігаються персональні або конфіденційні дані. У такому випадку вони можуть стати здобиччю зловмисників.

Крім того, в Інтернеті можна знайти цілу купу «сервісів» за визначенням сумісності людей за їхніми іменами, передрікання майбутнього, продажу всіляких «суперметодик» і тому подібні. Зазивають на них люди за допомогою спам-або ICQ-розсилок або інтригуючою реклами в Інтернеті, що розміщується зазвичай на розважальних сайтах з не дуже бажаним вмістом. Для використання усіх цих сервісів вимагається «всього лише відправити одну SMS-ку». При цьому дуже часто зазначена на сайті вартість не відповідає дійсності. І діти, відправляючи SMS-ки зі своїх телефонів, «заганяють» рахунок у стільникового оператора в глибокий мінус. Ще гірше, йдуть справи, коли діти знають або можуть дізнатися номер пластикової карти когось із батьків. У цьому випадку збиток може виявитися значно більшим.

Втім, все перераховане вище, хоч і може попсувати нерви батькам і дещо полегшити їхні гаманці, тим не менш, не здатне завдати шкоди здоров’ю самих дітей. На відміну від інших загроз … Думаю, всі зрозуміли, що мова йде про порнографію. На жаль, сайтів з непристойним змістом стає все більше і більше, крім того, вони стають все доступнішими. У результаті проблема захисту дітей стає рік від року все актуальнішою. Причому це не просто слова. Вони підкріплені результатами різних досліджень. Звичайно, в нашій країні вони не проводяться. Однак можна взяти дані зарубіжних досліджень, проведених різними організаціями: The Pew Institute, The National Crime Prevention Center, The University of New Hampshire, Youth Internet Safety Survey, The National Center for Missing and Exploited Children, Crimes Against Children Resource Center, Child Exploitation і т.д.

ЧОМУ ДИТИНА БОЇТЬСЯ ШКОЛИ

Чому дитина може боятися школи? Причин боязні школи може бути декілька.

Дитина просто не дозріла. У наш метушливий час багато робиться наспіх. Ось і деякі батьки хочуть скоріше віддати своє чадо до школи, щоб дитя раніше набралось розуму. Однак, не всі першокласники бувають у повній мірі готові до школи, аджеце залежить від індивідуальних здібностей, а не від віку. Вони не можуть регулювати свою поведінку і емоції, не можуть виконувати доручення педагога. Як підсумок — погані оцінки, негативні відгуки вчителі, постійні зауваження і т.д.

Конфлікт з однокласниками. Діти насправді дуже жорстокі істоти, і якщо дитина потрапила в число ізгоїв класу, то їй явно не поздоровиться. Смішки, образливі жарти, шпильки, а іноді і синці — ось що випадає на долю білих ворон. Багатьом з них навіть доводиться переводитися в інші школи або класи.

Конфлікт з учителем. У молодшій школі це дійсно може викликати страх дитини перед школою, адже вчителька-то перша і практично єдина. У старших та середніх класах учень просто відмовляється ходити до школи в ті дні, коли за розкладом є предмет «нелюбимого» педагога. Іноді конфлікт може дійти до того, що дитину доводитися переводити в інший навчальний заклад. Хоча, якщо школяра не влаштовують стосунки практично з усіма викладачами, то справа тут вже, напевно, в самій дитині.

Боязнь якогось предмета. Вона може з’явитися з різних причин — відсутність здібностей, нелюбов до вчителя, погані спогади, негативне ставлення педагога до учня. Так чи інакше, у дитини формується фобія. Перед контрольною роботою з цього предмету вона починає погано себе почувати, на уроці виявляються ознаки сильного хвилювання (сухість у роті, пітніють долоні, дитина гризе нігті або робить інші стереотипні рухи), за нормально підготовлений матеріал він отримує погані оцінки і т.д .

Дитині може бути просто незручно. Шкільні меблі не завжди є ідеальними і не всім дітям зручно за нимим сидіти. Навіть шкільні дошки можуть впливати на успішність школяра. Тому батькам потрібно потурбуватися самим, щоб дитина мала всі можливості для навчання.

Низька самооцінка і комплекси. Через недоліки зовнішності, бідності сім’ї і т.д. Якщо ставлення однокласників ще більше посилює цю ситуацію, то у дитини цілком може розвинутися страх перед школою.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА ( ПОРАДИ ЛІКАРІВ)

Хто з нас не чув скарги матусь про те, що їхня дитина не може всидіти на одному місці, постійно кричить, проявляє неуважність, а то і зовсім ображає інших малюків. Що тут поробиш?

Мами, звичайно, намагаються якимось чином вплинути на своїх невгамовних малят. Вони карають їх, тьопають, намагаючись при цьому зрозуміти, хто ж винен у такому поганому вихованні їхніх малюків. Лише деякі батьки звертаються в такій ситуації до психолога або лікаря-невролога. І в чому ж причина? Виявляється, що багато хто з таких дітей і правда мають захворювання, хоч і не страшне саме по собі, але здатне заподіяти серйозний дискомфорт і дитині, і оточуючим її людям. Давайте, за допомогою досвідчених фахівців, розберемося, що таке гіперактивність, які причини її виникнення, що з нею робити і як побороти.

Гіперактивністю називають підвищену фізичну і розумову активність у дітей, коли процеси збудження в корі головного мозку домінують над гальмуванням. Саме через це дитина діє за принципом «спочатку роблю, потім думаю.

Лікарі-неврологи, які вивчали це явище більш поглиблено з терапевтичної точки зору, вважають, що причиною гіперактивності є зовсім незначне ураження головного мозку. Яке призводить до того, що окремі ділянки відмовляються працювати. Як наслідок - малюк стає дуже «нервовим». Дуже часто ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому дитинстві, і якщо не вживати ніяких дій, то в подальшому його емоційна нестійкість і агресивність багаторазово зростають і стають джерелом постійних конфліктів у сім’ї та школі.

Як же пояснити батькам, для яких їхні діти найкращі у світі, чому деякі діти «нормальні», а інші гіперактивні? Згідно з твердженнями лікарів «групу ризику» на отримання діагнозу «гіперактивність» складають малюки з різними органічними ураженнями мозку. Причиною таких поразок може бути черепно-мозкова травма, нейроінфекція. Крім того, в «групу ризику» потрапляють діти з «гіперактивною» спадковостю і певними особливостями будови і роботи центральної нервової системи, які виявляють себе в тому, що процеси збудження переважають над гальмуванням.

Великі шанси підхопити гіперактивність мають також малюки, які з’явилися на світ за допомогою кесарева розтину. Варто відзначити, що будь-які ускладнення при пологах приводять дитину в цю групу. І все ж, заради справедливості варто зазначити, що знаходження дитини в «групі ризику» зовсім не означає, що вона обов’язково буде гіперактивною. Часто у батьків виникає питання: що робити, якщо захворювання з’являється на таких ранніх стадіях, чи можна взагалі яким-небудь чином вплинути на поведінку дитини?

Давайте звернемося до порад досвідчених педіатрів. Для початку вам варто прийняти дитину такою, якою вона є. Пам’ятайте, що у вашого малюка є величезний енергетичний потенціал, який необхідно направити в конструктивне русло. Якщо вам це вдасться, то ваша дитина буде розумною і талановитою і добре розвиненою фізично.

І ви повинні, дорогі батьки, допомогти малюкові стати таким. Можете не сумніватися в тому, що він дуже хоче бути хорошим і слухняним, хоче отримувати похвали, але не завжди у нього це виходить. Адже йому так складно зробити це, причому, чисто фізично. Але все ж не відкидайте його спроб бути хорошим.

Говорячи простіше - хваліть його при кожному зручному випадку, але тільки в тому випадку якщо він дійсно цього заслуговує, обов’язково підкреслюйте успіхи свого малюка. Все це буде сприяти зміцненню впевненості дитини у власних силах. Він зрозуміє, в чому ж мета його старань.

Всіляко уникайте в спілкуванні з дитиною частих повторень слів «ні», «не можна», і будь-якого роду категоричних фраз. При виборі форми спілкування говоріть стримано, спокійно і м’яко. Ні в якому разі не потрібно піддаватися на «емоційні провокації» дитини .

Коли ви проводите заняття з дитиною, наприклад, читаєте разом книжку або збираєте головоломку, вам варто давати дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу. Це потрібно для того, що б вона могла його виконати і не відволікалася на сторонні подразники.

Лікарі стверджують, що гіперактивні діти, як правило, відносяться до категорій візуалів і кінестетиків. У той же час, слухове сприйняття таких дітей може бути розвинене в недостатній мірі. Виходячи з цього, даючи дитині завдання, обов’язково проілюструйте його різноманітними діями або малюнком. І обов’язково відзначайте заохоченням кожну вдалу спробу концентрації у малюка. Не варто забувати також про те, який важливий для малюка розпорядок дня. Систематичні порушення денного розпорядку призводять до розхлябаності навіть у звичайних дітей, а у гіперактивних - тим більше.

Дитина з такими схильностями обов’язково повинна мати чіткий режим дня, в якому кожен відрізок часу повинен бути розписаний. Найголовніше, складіть режим дня таким чином, щоб дитина відчувала жвавий інтерес до його змісту і наповненню. А для того, щоб було саме так, вам потрібно враховувати значну потребу дитини у великій кількості рухливих ігор і спортивних занять, які повинні чергуватися з інтелектуальними вправами та іграми.

Малюк обов’язково засвоїть матеріал краще, якщо, побудувати весь його день на акцентуації різних аспектів однієї теми. Наприклад, проведіть з дитиною День космонавта. Нехай дитина їсть «космічну їжу», проводить вивчення зірок і планет, і навіть готується до виходу у відкритий космос в скафандрі (навчається одягатися в верхній одяг). Найголовніше в цьому захоплюючому процесі - це ваша фантазія і доброзичливість по відношенню до дитини. Крім того, дитині вкрай небажано знаходитися в місцях великого скупчення людей, особливо емоційно збуджених. Тому, не варто влаштовувати йому розваги у вигляді походів на вуличні концерти і публічні шоу. Все це може привести до посилення емоційного напруження дитини.

Також, обмежуйте спілкування малюка з такими ж гучними і неспокійними дітьми. Уважно стежте, за тим, щоб дитина не перевтомлювалася. Перевтома дитини призведе до того, що вона перестане сама себе контролювати. Дуже часто можна побачити, як після закінчення певного часу дитина, яка до того "тримала себе в руках", починає «розпливатися».

Це означає, що їй потрібен відпочинок, бо сил на самоконтроль не залишилося. Зовсім не обов’язково укладати дитину спати проти її волі. Можна переключити її увагу на інший вид діяльності, в якому самоконтроль не дуже важливий. Краще за все, зробіть з малюком декілька спортивних вправ. Дуже корисні будь-які прояви фізичної активності на свіжому повітрі. Це можуть бути і тривалі прогулянки, і біг, а також спортивні заняття. Цікаво, що багато неврологів радять займатися з дітьми різними східними єдиноборствами та йогою. Такі заняття краще всього вчать самоконтролю.

ДИТЯЧА БРЕХНЯ: ПРИЧИНИ І ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Ми живемо в суспільстві, де конкуренція і змагальність проникли в усі сфери нашого життя. Не дивно, що багато дітей, починаючи вже з двох років, прагнуть у всьому бути першими і добре усвідомлюють важливість перемоги. Саме це бажання - бути вдалішими і успішніше інших - і є однією з основних причин того, що дитина починає обманювати.

Постежите, наприклад, як ведуть себе діти, граючи в настільні ігри , і ви будете здивовані дитячим азартом і соревновательностью, іноді приводять до того, що дитина, бажаючи виграти будь-яким способом, вдається до обману. Діти молодше 5 років не надають особливого значення обману. Вони просто грають, і перемога для них менш важлива, ніж сам процес гри. Діти від 5 до 7 років, однак, більш схильні до обману в грі заради перемоги, і можуть навмисно почати неправильно вважати окуляри або роблять зайвий хід позачергово. У цьому випадку діти зазвичай усвідомлюють, що чинять неправильно, але не надають великого значення обману. До 8 років дитина вже добре розуміє, що обманювати погано. І якщо дитина в цьому віці продовжує обманювати, то це може бути обумовлено більш серйозними причинами, ніж бажанням виграти - наприклад, почуттям неповноцінності і бажанням здаватися краще, ніж він є насправді.

Інший часто зустрічається причиною дитячої брехні є страх розчарувати батьків. Дитина прагне відповідати очікуванням. Діти знаходяться під великим тиском очікування того, що вони будуть добре вчитися, чи то з боку батьків або вчителів. Багато дітей також вважають, що від гарних оцінок залежить їхнє майбутнє. І якщо вони не відповідають цим очікуванням, не встигають у школі, то дитина відчуває, що у нього немає іншого виходу, крім як обманювати, і тоді обман носить функцію захисного механізму від надмірного пресингу.

Крім цього, причини дитячої брехні можуть бути наступними:

- дитина хоче уникнути покарання;

- хоче залучити до себе увагу;

- у нього є проблеми, які потребують вирішення;

- уникає стресових ситуацій;

-бере приклад з навколишніх його дорослих або дітей.

Діти молодше 6 років часто розповідають складені ними історії, видаючи їх за правду, і іноді навіть вірять в них самі. Це не брехня і не обман, просто вони ще нечітко відрізняють реальність від вимислу, до того ж ці історії не приносять ніякої шкоди і свідчать лише про розвинену уяву дитини. Але якщо дитина вже старше 6 років, то вигадані історії вже не так нешкідливі, особливо якщо ви чи сама дитина не можете зрозуміти, де правда, а де брехня. У цьому випадку краще з'ясувати причини такого фантазування і постаратися запобігти йому.

Якщо ж продовжує хронічно брехати дитина старше 7 років, то це може свідчити про якісь внутрішніх його проблеми, і може бути, йому навіть знадобиться допомога дитячого психолога.

Як запобігти обману в майбутньому? Практично всі діти час від часу обманюють, і завдання батьків - по можливості запобігти майбутній обман і утримати дитину від цієї шкідливої звички. Боротися з дитячою брехнею досить важко. Зазвичай першою реакцією батьків буває - покарати дитину. Але покарання не завжди приносить бажані результати, оскільки вона може вирішити, що наступного разу йому просто слід збрехати краще. Крім того, ваша реакція на обман повинна по можливості відповідати віку дитини. Якщо на брехню дитини молодше 6 років можна не реагувати надто суворо, і навіть звести ситуацію до жарту, то на брехню дитини старше 7 років потрібно реагувати негайно і слід серйозно обговорити з дитиною, що штовхнуло його на обман, і які можливі наслідки це може мати.Важливо, щоб дитина зрозуміла, що обманювати погано, і що обман завжди викривається.

Негайно дайте дитині зрозуміти, що ви чудово розумієте, що він говорить неправду. Уникайте надмірно емоційної реакції на обман та фізичних покарань. Подавайте хороший приклад. Гарненько придивіться до себе. Обманюєте ви самі час від часу? Як би там не було, прагніть ніколи не брехати в присутності дитини, інакше відучити його від цього буде дуже важко. Дайте йому зрозуміти, що перемога - не головне . Переконайтеся, що ваша дитина розуміє, що поступати чесно і програти - більш шляхетно, ніж досягти успіху за допомогою обману. Знизьте ваші вимоги до дитини. Більшість дітей, схильних до обману, керуються у своїй брехні бажанням відповідати очікуванням батьків. Дайте дитині зрозуміти, що ви будете його любити і пишатися ним, незважаючи ні на що. Поясніть дитині, що ви засмутилися б менше, якби він сказав правду замість брехні. Навчіть його справлятися з поразкою. Багато дітей обманюють через страх перед невдачами. Розповідайте дитині, як ви самі справляєтеся з проблемами і поразками, щоб і він теж цьому навчився. Запропонуйте альтернативу обману - визнання і виправлення своїх помилок.

Як дізнатися, що дитина бреше?

Кращий детектор брехні - материнське серце. Але існує також кілька ознак, які можуть свідчити, що при розмові з вами ваша дитина говорить неправду:

Дитина може в розмові повторювати за вами останню фразу, щоб виграти час для того, щоб придумати правдоподібну відповідь. У нього змінюється вираз обличчя, або з'являються мимовільні жести, наприклад, чухання носа або брови. Оскільки дитина усвідомлює, що надходить неправильно, то може говорити неправду більш тихим голосом, або у неї змінюється тон або темп мови. Дитина може намагатися приховати неправду за порожніми балачками. І якщо ваша дитина по натурі не дуже балакуча, надмірна балакучість може бути ознакою обману.

Ознаки того, що дитина тобі бреше:

-Розповідаючи щось або відповідаючи на питання, малюк підносить руки до губ, як би закриваючи ними рота. Психологи пояснюють цей жест підсвідомою спробою «не випустити брехні з рота».

-Говорячи неправду, дитина намагається не дивитися вам у вічі.

-Часто покашлює під час розмови.

-Перепитує і повторює задане вами питання.

-Несвідомо торкається до носа.

-Потирає очей, підборіддя або віскі.

-Смикає вухо.

-Чухає шию або смикає комір.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боришевський М. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Початкова школа.-№4. - 1995.- с.4 - 9.

2. Ісатенко Т. Українська національна школа-родина - ціннісний орієнтир суспільства // Початкова школа. - №5. - 1997. – с. 8 - 9.

3. Калмиков Г. Про діяльність сім'ї та школи. // Початкова школа. -№9, 1998. - с. 18 - 22.

4. Олійник І. Родинно-сімейне виховання // Виховна робота в шк. - 2006. -№1. - с. 2-13.

5. Стельмахович М. Народна педагогіка; Українське родинознавство. - К.: Освіта, 1992.

6. Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996.

7. Стельмахович М. Г. «Українська народна педагогіка» (Навчально-методичний посібник) — Київ 1997 р.

8. Година спілкування. 2 клас\ Упоряд. М.О Володарська. – Х.:Видавництво «Ранок», 2010. – с.120

9. Чечет В. Педагогика семейного воспитания. – Минск, 1998.

10. Школа-родина: аспекти родинного виховання // Поч. школа. -1997. - № 5.

11.Сухарева Л. С.Батьківські збори в початковій школі — 2-ге вид .— Х . : Вид . група . «Основа», 2007

12.Володарська М.О. «Батьківські збори» – Х.:Видавництво «Ранок», 2007.

13. Матеріали, надані сайтами:

- http://vishneve.klasna.com/uk/site/poradi-batkam.html

- http://schools.shodennik.ua/school.aspx?school

- http://megasite.in.ua/73022-dityacha-brehnya-prichini-i-virishennya-problemi.html

- Grandex.ru

- http://ped-kopilka.com.ua/blogs/grigorieva-olesya/prichiny-plohogo-povedenija-detei.html

- http://paginec.rv.ua/1209/

- http://marganets-school3.edukit.dp.ua/robota/ prioritetnij_ napryamok_ vihovnoi_ roboti/rodinne_vihovannya/

- http://refs.co.ua/55476-Semeiynye_prazdniki.html

Додаток А

Анкета для батьків першокласників

Прошу Вас заповнити анкету, що дозволить більше дізнатися про Вашу дитину і знайти до неї індивідуальний підхід.

1.ПІП дитини ____________________________________________________

2.Дата народження _______________________________________________

3.Домашня адреса, телефон ______________________________________________________________

4.Дані про батьків (ПІП, вік, освіта, місце роботи, посада, робочий телефон):

МАТИ _________________________________________________________________

_________________________________________________________________

БАТЬКО _________________________________________________________________

5. Брати і сестри (вказати імена, вік, навчальний заклад)

___________________________________________________________________

6. Ваша сім’я є (обведіть кружечком) :

а) повна; б) неповна; в) малозабезпечена;

6 Належність дитини до особливих категорій (обведіть кружечком) :

а) дитина під опікою;

б) дитина сирота;

в) дитина напівсирота;

г) дитина з багатодітної родини (вкажіть імена та вік кожної дитини)

д) дитина інвалід;

е) статус дитини, постраждалої від аварії на ЧАЕС.

7.Чи були труднощі в дошкільному періоді розвитку дитини ( часті захворювання, відставання у фізичному розвитку) ____________________________________________________________________________________________________________________________________

8.Чи відвідувала дитина дитячий садок? __________З якого віку? ______ Номер ДНЗ ________Чи охоче туди ходила?_________

9.Хронічні захворювання, відхилення в органах зору, слуху, дефекти мовлення, інші особливості( травми, операції) __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

10.Як спілкується з ровесниками? (обведіть)

а) ініціативний; б) очікує, коли з ним (нею) заговорять;

в) уникає спілкування.

11. Як реагує на зауваження дорослих?

а) перемовляється; б)плаче; в)погоджується, виправляється.

12. Яким іграм віддає перевагу?

а) рухливим; б)колективним; в)індивідуальним, настільним.

13. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина добре підготовлена до школи?

а) так; б) ні; в) скоріше так, ніж ні; г) скоріше ні, ніж так.

14. Чи знає дитина (потрібне підкресліть, допишіть):

а) букви; б) вміє читати ( по складах, словами); в) вміє лічити ( в межах ____);

г) вміє додавати ( в межах _____); вміє віднімати ( в межах _____)

15. Про які особливості дитини ви хотіли б попередити вчителя. _________________________________________________________________

16. Які гуртки відвідує?______________________________________________________

17. Чим можете допомогти класному керівнику в процесі навчання і виховання (проведення екскурсій, організація свят, запис музики, оформлення кабінету, комп’ютерні послуги тощо)._____________________________

Дякую Вам за відверті відповіді, які Ви дали на питання анкети. Отримана інформація конфіденційна і потрібна для більш глибокого вивчення психологічних особливостей Вашої дитини.

Додаток Б

Анкета для учнів
1.Які телевізійні передачі ти вибираєш для перегляду?
2.Що тобі в них подобається?
3.Чи дають тобі поради батьки при виборі телевізійних передач?
4.Які телевізійні передачі люблять дивитися твої батьки?
5.Які телепередачі ви дивитеся всією сім’єю?

(Додаток В)

Анкета для батьків(1)
1. Буває ваша дитина агресивною?
2. В яких ситуаціях вона виявляє агресію?
3. Проти кого вона виявляє агресію?
4. Що ви робите в родині, щоб подолати агресивність дитини?

Анкета для батьків(2)

1.Ваша дитина змалечку має гострий язичок.
а) Ви пояснюєте, що так поводитися непристойн .(5 балів)
б) Ви забороняєте своїй дитині так поводитися. (0 балів)
в) Ви заохочуєте свою дитину за пристойну поведінку. (3 бали)
2.Вашу дитину іноді кривдять однолітки.
а) Ви навчаєте свою дитину давати відсіч кривдникам.(5 балів)
б) Ви проводите профілактичну роботу із такими дітьми та їх батьками.
(3 бали)
в) Ви просите свою дитину уникати контактів із такими дітьми.(0 балів)
3.Ваша старша за віком дитина досить часто кривдить молодшу
а) Ви не втручаєтесь в їхні взаємовідносини, сподіваючись, що старша
зрозуміє свої помилки без підказки.(0 балів)
б) Ви караєте старшу дитину за це у присутності молодшої.(5 балів)
в) Ви намагаєтеся приділяти більше уваги молодшій дитині незалежно від
їх взаємин зі старшою дитиною .(3 бали)
4.Ваша дитина грубить, б’ється з іншими дітьми, стає злою і безсер-
дечною.
а) Ви також поводитеся з нею подібним чином, щоб вона на собі відчула,
як погано поводиться .(0 балів)
б) Ви намагаєтеся вплинути на неї добром і ласкою. (5 балів)
в) Ви шукаєте причини такої реакції дитини в оточуючих та навколишньому
середовищі: жорстокість у фільмах, оточення дитини в класі та у дворі тощо (2бали)
Аналіз результатів тесту
0–18 балів. Вважаєте за необхідне виховувати власну дитину на свій лад так, щоб вона в результаті повторила в собі Вас. Ви забуваєте, що дитина повинна розвиватися і формувати у собі такі якості як самостійність, незалежність, упевненість у собі, здатність до творчості в усіх її проявах. Якщо Ви над цим не замислюєтесь, це може призвести до того, що дитина, зіткнувшись із дорослим світом, може в ньому просто загубитися і не знайти себе. Ви вважаєте, що опікуватися дитиною необхідно. Ваші методи потребують осмислення та корекції .

19–32 бали. Необхідно відзначити, що у питаннях виховання Ви намагаєтесь йти в ногу з часом. Ви вважаєте, що дитина повинна багато досягти самотужки, завдяки власному досвіду, методом проб і помилок. Однак, у своїх методах виховання. Ви не завжди послідовні: довіряючи своїй дитині самостійно розв’язувати деякі проблеми й приймати певні рішення, Ви іноді спохвачуєтеся і намагаєтеся взяти важелі управління в свої руки, що викликає здивування Вашої дитини і може призвести у підлітковому віці до конфліктів, суперечок і сварок Пам’ятайте, що, прийнявши одного разу рішення, потрібно послідовно йти до його реалізації .
33–45 балів. Ви відчуваєте, що дитина не може прожити свої життя чужим розумом, і створюєте всі можливі умови для того, щоб вона мала змогу розвивати власну ініціативу, логічне мислення, здатність до аналізу подій і явищ. Ви не відсторонюєтеся від виховання власної дитини, а йдете поряд із інею, спостерігаючи за тим, як вона будує свої стосунки з близькими людьми, однокласниками. Ви навчаєте свою дитину не лише усвідомлювати свої помилки, приймати їх на свій рахунок, але й створюєте умови для їх самостійного виправлення. Вам подобається бачити поряд із собою підростаючу розумну лю-
дину, яка прагне мислити самостійно і відповідально.

( Додаток Г)

Анкета для батьків

1. Чи подобається вашій дитині читати книги?

2. Скільки часу вона проводить за книгою?

3. Дитина читає без примусу?

4. Перевагу яким книгам вона віддає?

5. Як ви заохочуєте її читацькі прагнення?

6. Чи даруєте ви своїй дитині книги?

7. Чи обговорюєте ви зі своєю дитиною прочитане?

8. Чи є ви прикладом для своєї дитини в читанні книг?

Рекомендації батькам щодо розвитку читацького інтересу у дітей.

1. Прищеплюйте дитині інтересдо читання з раннього дитинства.

2. Вибирайте яскраві по оформленню і цікаві за змістом книги.

3. Систематично читайте дитині.

4. Обговорюйте в родині прочитану дитячу книжку.

5. Розповідайте дитині про автора прочитаної книги.

6. Радьте своїй дитині книги свого дитинства.

7. Влаштовуйте вдома дискусії щодо прочитаних книг.

8. Оформляйте, по можливості, вдома дитячу бібліотеку.

9. Виховуйте дбайливе ставлення до книги.

10. Даруйте дитині книги із дарчим надписом,теплим побажанням.

Як домогтись оптимальної швидкості читання?

Поради батькам молодших школярів
1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь».

2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.
3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».
Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч.
4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає сторінку й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.
5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.
6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.
7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.
8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.
9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра.

(Додаток Д)

Тест: «Які ви батьки?»
Необхідно вибрати одну з трьох відповідей:
а)можу і завжди так роблю;
б)можу, але не завжди так роблю;
в)не можу.

Чи можете ви:
1.У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
2.Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3.Зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили по відношенню до неї?
4.Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?
5.Стримати себе , якщо вчинок дитини роздратував вас?
6.Поставити себе на місце дитини?
7.Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?
8.Розповісти дитині про навчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас в негативному світлі?
9.Завжди утримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?
10.Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?
11.Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як хоче, а ви ні в що не втручатиметесь?
12.Не відреагувати, коли дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?
13.Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це – примха, скороминуча забаганка?
Підрахуйте бали.
а) 3 бали, б) 2 бали, в) 1 бал.
30-39 балів.

Дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не лише зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватись на добрі результати.
16-29 балів.

Піклування про дитину для вас питання першорядне, ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших випадках – надміру м’які, крім того, ви схильні до компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів.

Перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, і того, і другого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини – дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківських обов’язків приносить людині найвище моральне задоволення.

Додаток Е

Анкета для дітей «Мої домашні завдання»
1.Чи є у тебе вдома спеціальне місце, де ти постійно виконуєш домашні
завдання? (Підкресли.)
( Так; ні )
2 .Як довго ти виконуєш домашні завдання? (Підкресли.)
(1 годину;2 години; 3 години й більше )
3. З якими предметами ти легко можеш впоратися самостійно? (Назви ці пред-
мети.)
4. Які предмети даються тобі найважче? (Назви їх.)
5. Якщо під час виконання домашніх завдань у тебе виникають труд-
нощі, чи допомагають тобі батьки їх здолати? (Підкресли.)
(Так; ні )
6. Як поводяться батьки, коли ти повертаєшся із школи з незадовільною
оцінкою?
7. Чи трапляється, що ти не виконуєш домашні завдання взагалі?

Пам’ятка « Виконуємо домашні завдання»

1. Розпочинайте виконання завдань в один і той самий час кожного разу.
2. Провітріть кімнату за 10 хвилин до початку занять.
3. Вимкніть радіо, телевізор. У кімнаті, де ви працюєте, повинно бути тихо.
4. З’ясуйте розклад уроків на завтра. Перевірте, чи всі завдання записані у щоденнику .
5. Приготуйте письмове приладдя для занять.
6. Приберіть зі столу все зайве.

7. Настав час розпочати роботу сідайте якнайзручніше, відкривайте підручник…

Пам’ятка «Як привчити дитину до самостійності під час виконання домашніх завдань»
- Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця.

- Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити.

- Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.
Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, .у куточку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі .
Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо, по ролях.
Українська мова. Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час
письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.
Природознавство. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки, добірки за темами впорядковуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання.

Додаток Є

Анкета для дітей

1. Найулюбленіші свята у ваших сім'ях. Чому?

2. Як проходять свята у ваших сім'ях?

3. Чи берете ви участь у підготовці до свят. Яку?

4. Що б ви хотіли змінити при проведенні свят вдома?

Блог Марченко Ірини

Самооцінювання учнів нової української школи

Пілотування

РОБОТА З БАТЬКАМИ (на допомогу вчителям початкових класів)